покарати
ПОКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін.
Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За те, що не вміла в добрі панувать (Т. Шевченко);
– Признавайся, хлопці, хто онуч не вміє намотувати, то зараз покажу. В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (М. Трублаїні);
* Образно. Коли ж понуро обвисали потріскані крила [вітряків].., село розповзалося світ за очі, в ті краї, де безхліб'я не покарало землю і людей (М. Стельмах);
// Побити за якусь провину.
Аліна .. неодмінно хотіла покарати Волю власною рукою (Ю. Яновський);
Баба Христя, піднявши коромисло, урочисто наближалась до теляти з явним наміром суворо покарати злочинця (О. Донченко);
// Стратити, знищити, убити.
[Настя (витягає ніж з-за пояса):] Пошли мені, боже, силу цим ножем покарати моїх проклятих ворогів (І. Нечуй-Левицький);
[Гелена (оточена молодими вояками; раптом згорда):] Чоловіче! Ти справді хочеш покарать мене? (Леся Українка).
(1) Покара́ти на смерть – стратити, убити.
Значення в інших словниках
- покарати — покара́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покарати — зняти голову кому; дати (всипати) перцю кому; всипати по перше (по шосте) число кому, рідко; надрати (накрутити, нам’яти) вуха (уші) кому; наскубти вуха (чуба, чуприну) кому; намилити шию (голову) кому; показати, де раки зимують кому... Словник фразеологічних синонімів
- покарати — Скарати, накарати і всі п. ф. від КАРАТИ. Словник синонімів Караванського
- покарати — див. карати Словник синонімів Вусика
- покарати — -аю, -аєш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. || Побити за якусь провину. || Стратити, знищити, убити. Покарати на смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покарати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- покарати — Покара́ти, -ра́ю, -ра́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покарати — ПОКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За... Словник української мови в 11 томах
- покарати — Покара́ти, -ра́ю, -єш гл. Наказать. Бог все бачить, а вже разом покарає на тім світі. Ном. № 52. Словник української мови Грінченка