покарати

зняти голову кому; дати (всипати) перцю кому; всипати по перше (по шосте) число кому, рідко; надрати (накрутити, нам’яти) вуха (уші) кому; наскубти вуха (чуба, чуприну) кому; намилити шию (голову) кому; показати, де раки зимують кому; дати прикурити кому, фам.; прописати іжицю кому, книжн., заст.; (когось покарають, хтось буде покараний) дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, кутю і т. ін.) кому; дістанеться перцю з квасом кому.

За цю газету тобі голову знімуть (Панч, Гарні хлопці, 1959, с. 23); Та ось діяча фізкультурного руху Зовуть звітуватись у зал виконкому, Щоб дать йому перцю, сякому-такому (С. Олійник, 2, 1968, с. 12); – Ну, зажди, Іване, побачу тебе з іншою, – добра не жди. За нашу подружку ми тобі всиплемо перцю! (Шиян, Мар’яна, 1956, с. 7); – Бач, як тільки де-небудь загавився, так й кинувся кожен: «Де Маковей?.. Розшукати негайно! Всипати по перше число» (Гончар, 1, 1954, с. 276); – Я вам покажу «точно»! – спалахнув Гречкун. – Чого не доповіли про готовність батальйону? Я вам всиплю по шосте число! Я вас навчу воювати! (Ю. Бедзик, Полки ідуть на переправу, 1959, с. 208); [Поліна:] А от коли твій Льонька ще раз покаже сюди свій товстий ніс і розбійничу бороду, я йому намну вуха… (Кочерга, 2, 1956, с. 110); – Гарненько намніть йому, шибеникові, уші: хай не лазить по чужих городах (Васильченко, 1, 1959, с. 118); – Треба накрутити мені вуха за те, що ви й досі не в ліжку (Шовкопляс, Інженери, 1956, с. 122); Сподівався [Вовка], що Горка їм враз намне чуприни, а він розмовляє, мов з кращими приятелями (Збанацький, Старший брат, 1952, с. 45); А для Зайця річ нелюба, що надрав учитель чуба? Ніби нас не драли всіх? (Франко, 12, 1953, с. 12); Була вона якась утла на здоров’я і завжди кисла, як кислиця, і через неї мені часто доводилося од матері пробувать кислиць: оце було зачеплю її або штовхну так, що вона й ноги задере, то вона зараз біжить до матері жаліться; а мати мені зараз тиць кислицю в зуби: було добре намне чуба або наскубе вуха (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 92); Кілька разів таки піднімав [Микита] бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (Рябокляч, Золототисячник, 1948, с. 63); – Погано! – зітхнув Бракватіста… – Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Ю. Бедзик, Вогонь на вершині Комо, 1960, с. 118); – Але я йому покажу, де раки зимують! Я йому всиплю бобу! (Франко, 9, 1952, с. 101); – Та хіба ж то люди, Докіє. То виродки… Скоро Заруба, як кажуть хлопці, їм дасть прикурити (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 56); Треба б йому іжицю прописать (Номис, № 13637); [Кирилін:] – Ну, думаю, перевіряє, чи все гаразд у полку. Дістанеться нам на горіхи, що дрімаємо (Цюпа, Через терни до зірок, 1985, с. 99); Андрій, Вова і Віктор кинулися рятувати товариша, але їм теж дісталося на горіхи (Копиленко, Твори, 1955, с. 327); – Це вірно, – підтримав інший селянин. – Бува, Костор повернеться, то дістанеться нам на кислички (Юхвід, Оля, 1959, с. 310); – Дісталося б на кутю і каїнському Петлюрі, і його благородію Денікіну (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 369); –Я, Юхим Петрович Басов, На германській був війні. Ну, і звісно перцю з квасолі Там дісталося мені (Бичко, Сійся, родися, зерно, 1959, с. 279). Пор.: картати; бити.