1. Словник української мови в 11 томах

покарати

ПОКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін.

Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За те, що не вміла в добрі панувать (Шевч., І, 1963, 106);

— Признавайся, хлопці, хто онуч не вміє намотувати, то зараз покажу. В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (Трубл., І, 1955, 62);

*Образно. Коли ж понуро обвисали потріскані крила [вітряків].., село розповзалося світ за очі, в ті краї, де безхліб’я не покарало землю і людей (Стельмах, І, 1962, 145);

// Побити за якусь провину.

Аліна.. неодмінно хотіла покарати Волю власною рукою (Ю. Янов., II, 1954, 89);

Баба Христя, піднявши коромисло, урочисто наближалась до теляти з явним наміром суворо покарати злочинця (Донч., VI, 1957, 146);

// Стратити, знищити, убити.

[Настя (витягає ніж з-за пояса):] Пошли мені, боже, силу цим ножем покарати моїх проклятих ворогів (Н.-Лев., II, 1956, 442);

[Гелена (оточена молодими вояками; раптом згорда):] Чоловіче! Ти справді хочеш покарать мене? (Л. Укр., II, 1951, 326).

Покара́ти на смерть — стратити, убити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покарати — покара́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покарати — зняти голову кому; дати (всипати) перцю кому; всипати по перше (по шосте) число кому, рідко; надрати (накрутити, нам’яти) вуха (уші) кому; наскубти вуха (чуба, чуприну) кому; намилити шию (голову) кому; показати, де раки зимують кому... Словник фразеологічних синонімів
  3. покарати — Скарати, накарати і всі п. ф. від КАРАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. покарати — див. карати Словник синонімів Вусика
  5. покарати — -аю, -аєш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. || Побити за якусь провину. || Стратити, знищити, убити. Покарати на смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. покарати — ПОКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За... Словник української мови у 20 томах
  7. покарати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  8. покарати — Покара́ти, -ра́ю, -ра́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покарати — Покара́ти, -ра́ю, -єш гл. Наказать. Бог все бачить, а вже разом покарає на тім світі. Ном. № 52. Словник української мови Грінченка