покручений

ПОКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до покрути́ти 3, 4.

Збуджені раптом з холодного сну, дзвони хрипло кричали і гнали вперед вузлуваті фігури, покручені непомірною працею (М. Коцюбинський);

Очі її [жінки] зробились злі, колючі, налились кров'ю, загорілі спрацьовані і ревматизмом покручені руки стали подібними до лап хижої птиці (В. Гжицький);

Старий, спираючись на костур, ледве волік до церкви покручені простудою ноги (М. Стельмах);

На згарищі лише валялася бита червона цегла, покручена вогнем іржава бляха та попіл (С. Чорнобривець);

Колосковими хвилями переливаються жита; засмуглявіли червоні, покручені бурями пшениці... (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Всі ті одламані ніжки, покручені спинки, черепки під ногами, шматки паперу, пустка руїни – будили ще більшу жадобу нищить, ламати, бити (М. Коцюбинський);

З фронтального боку балкони вже давно були зруйновані, на їх місці стирчав тільки покручений метал (О. Гончар);

Особливо чомусь їй припало до вподоби оте покручене калічкувате ярча, що й досі було при їхній отарі (О. Гончар);

// у знач. прикм., перен. Перекручений, спотворений.

І поки-то дитина освоїлась .. з мовою чужою!.. І як дитина покалічить мозок покрученими о́бразами! (І. Нечуй-Левицький);

// покру́чено, безос. пред.

Наче й годують їх [птахів] добре, а все ж чогось їм бракує в штучних умовах парку. В лебедів-кликунів шиї покручено, поставлено свердлом (О. Гончар).

2. у знач. прикм. Зроблений, виготовлений крутінням.

3. у знач. прикм. Непрямий, звивистий, з багатьма поворотами, вигинами (про дорогу, річку і т. ін.).

Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори (І. Нечуй-Левицький);

В'ється степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра (Григорій Тютюнник);

Покручений, в'юнкий Збруч проліг українською землею, мов огненна блискавиця, розколовши її навпіл (І. Цюпа);

// перен. Суперечливий; складний.

Зараз, згадуючи про все своє навчання, я дивуюсь, яким неправильним, покрученим і неощадливим був мій життєвий шлях (О. Довженко).

4. у знач. прикм. Який має неправильну форму; скривлений у багатьох місцях.

– Гляньте на цього гіганта, – показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бедзик);

– Завидно мені стало, що в Докії такі гарні буряки, а в нас дрібні й покручені (В. Кучер);

Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку і покручену, з гнилими черевцями тараню (М. Стельмах);

* У порівн. Цього заматерілого пройду вже не вирівняєш – він немов покручений корч старої верби заліг на стежці власної дитини... (І. Волошин);

// Який має дугоподібну чи гвинтоподібну форму.

Рудий баранець похилився, неначе На нього [Семипальця] націлив покручений ріг... (Л. Первомайський);

// Перекручений у багатьох місцях.

Стьопа з'явився звідкілясь.., тягнучи покручений шланг (В. Собко);

// Із загнутими кінцями, скручений.

Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя (М. Коцюбинський).