1. Словник української мови у 20 томах

понабиваний

ПОНАБИ́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до понабива́ти.

Я шукала свій полк і свою санроту, розглядаючи свіжовистругані дощечки-дороговкази, понабивані на темних, подряпаних кулями стінах (Л. Дмитерко);

З-за білих рушників німі і мовчазні виглядали образи .. Голова божої матері блищала різними каміннями, що були понабивані у її срібну шату (Панас Мирний);

Вивели Марину Карповну на двір, і лиця на ній не видно, – все у крові, волосся розкуйдане, очі понабивані аж зарівняло (Панас Мирний);

// понаби́вано, безос. пред.

Пістолети очищено, знов понабивано (І. Франко);

Поїхали [ми] вже по кам'яному шляху .. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано (О. Стороженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понабиваний — понаби́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понабиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понабивати. || понабивано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понабиваний — ПОНАБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр пас. мин. ч. до понабива́ти. Я шукала свій полк і свою санроту, розглядаючи свіжовистругані дощечки-дороговкази, понабивані на темних, подряпаних кулями стінах (Дмит., Обпалені.. Словник української мови в 11 томах