понабивати
ПОНАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях); поприбивати.
Понабивати підметки;
Понабивати дороговкази.
2. Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях.
– Я понабиваю на щаблях голок та шпильок, не то що колючок навішаю (І. Нечуй-Левицький).
3. Зробити на тілі сліди від ударів, синці у кількох або багатьох місцях.
Двічі вдарилась лобом об кам'яні хрести, аж синяки собі понабивала (І. Нечуй-Левицький).
4. Ударами насадити що-небудь на щось (про багато предметів).
Понабивати коси;
// у сполуч. зі сл. бочка, діжка. Відремонтувати багато бочок, набивши на них обручі.
Решту хворосту .. відніс [Тимко] до бочкаря [до бондаря] на обручі з тим, щоб той понабивав діжки, які вже зовсім порозсихалися в погребі (Григорій Тютюнник);
// у сполуч. зі сл. кайдани. Закути багатьох.
– Посадили нас, – каже [дід], – вісім чоловік у башту, понабивали на ноги залізні кайдани та ще й двері замурували (О. Довженко).
5. Наповнити чим-небудь, напхати багато чогось у що-небудь.
Тютюном [люльки] понабивали, Запалили, потягли (Я. Щоголів).
6. Розбиваючи що-небудь, набити багато шматків, у багатьох місцях.
Понабивали скла, що ніде стати.
◇ (1) Понабива́ти го́лови чим – те саме, що Набива́ти / наби́ти го́лову (в го́лову) {Набива́ти го́лову кло́ччям} (про багатьох).
– Ти, Катерино, береш од його й читаєш якісь там книжки .. Він понабиває вам голови таким сміттям, котрого потім і ладаном не викуриш (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- понабивати — понабива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понабивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях). Понабивати підметки. 2》 Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях. 3》 Зробити на тілі багато слідів від ударів, багато синців. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понабивати — набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) (собі́) кише́ні чим і без додатка, зневажл. Багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом). Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І. Фразеологічний словник української мови
- понабивати — ПОНАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях). Понабивати підметки; Понабивати дороговкази. 2. Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях. Словник української мови в 11 томах
- понабивати — Понабива́ти, -ва́ю, -єш гл. То-же, что и набити, но во множ. Ваші діжки всі вже понабивав. Словник української мови Грінченка