попит

ПО́ПИТ, у, ч.

Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару.

Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (І. Франко);

Завдяки неодноразовим зниженням цін збільшився попит населення на продовольчі, а також і на промислові товари (з газ.);

// Потреба в чому-небудь.

Тепер потрібні вищі темпи розвитку сільського господарства, щоб повністю задовольняти зростаючий попит трудящих на продукти харчування (з газ.).

Ма́ти (знахо́дити / знайти́) [вели́кий (значни́й)] по́пит див. ма́ти².

△ (1) Платоспромо́жний по́пит, екон. – попит на товари, послуги, розміри якого визначаються коштами, що є в покупця, споживача.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попит — по́пит іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. попит — [попиет] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  3. попит — -у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. || Потреба в чому-небудь. Користуватися великим попитом. Вторинний попит — ситуація на ринку, коли попит на один товар залежить від попиту на інший. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попит — (англ. demапd) 1. частина потреб споживачів у товарах та послугах, що забезпечені грошовими коштами. П. включає попит населення на товари народного споживання і послуги підприємств... Економічний словник
  5. попит — Сума благ, які покупці хочуть і можуть купити у певний час при різних цінових діапазонах. Універсальний словник-енциклопедія
  6. попит — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. Словник синонімів української мови
  7. попит — По́пит, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. попит — ПО́ПИТ, у, ч. Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. Попит на чисту нафту збільшувався раз у раз (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. попит — По́пит, -ту м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у. Словник української мови Грінченка