примітивний

ПРИМІТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Який перебуває на низькому або початковому ступені розвитку.

Така могутня імперія, як Київська Русь, що протягом півтисячоліття підтримувала статус-кво в Європі – та й у ціломо світі, – не могла виникнути з надр напівдиких племен, які нібито перебували мало не на стадії родово-общинного ладу, з примітивною економікою й ремеслами, не кажучи вже про нерозвиненість класового суспільства (І. Білик);

Нервових клітин у великих півкулях новонародженого стільки ж, як і у дорослого, але вони ще дуже примітивні (з навч. літ.);

// Для якого характерна низька техніка виконання; нескладний.

Там, за скопищем, на пустім громадськім полі, була перша, примітивна дестилярня [дистиляційна фабрика] (І. Франко);

Людина в окулярах стовбичила біля примітивної трибуни (Олесь Досвітній);

На столі стояв великий срібний самовар з примітивними прикрасами дешевого орнаменту (О. Копиленко);

// Який має низький рівень виконання; недосконалий.

Укріплення, звичайно, примітивні, роблені, як то кажуть, на живу нитку, похапцем (І. Багряний);

Це була наївна, примітивна, але незвичайна гра. Скрипка покорилася Арсену Черкашину (Л. Дмитерко);

// Який відзначається простотою організації.

Навчання в музичній школі вона вміло поєднувала з турботами про примітивний побут їхньої невеличкої, але дружної сім'ї (Л. Дмитерко);

// Який має збіднені форми; простий.

Він чував у Відні всякі концерти і всяку музику, та вони не торкали так його серця й фантазії, як оці прості, примітивні тони селянської пісні (І. Франко);

“Мова” горил ледве нараховує два десятки звуків, які можна добре розрізнити. Вона примітивніша за “мову” птахів (з наук.-попул. літ.);

// Невитончений, грубий.

Примітивний смак ніколи не буває пасивним, він завжди наступальний, войовничий (з газ.).

2. Спрощений, збіднений.

Дехто розуміє свободу як необмежену можлиість задовольняти будь-які свої примхи, забаганки, грубі й примітивні бажання. Нап'юсь, поб'юсь, покажу всім, який я герой (О. Гончар).

3. Який не має глибокого змісту; поверховий.

– Ти, звичайно, у цьому не винен; винні твої татко й мамка, їхній примітивний погляд на виховання (П. Колесник);

Думки й дії героїв у балеті “Чорне золото” напрочуд дріб'язкові, примітивні, часом логічно зовсім не обумовлені (з наук. літ.);

// Який не має глибини задуму; нехитрий.

– Дивіться! – Він підсунув мені перед очі якийсь чорний предмет, надто малий для фото. Я тільки хотіла сказати, що нічого не бачу, як побачила... дзеркальце. Жарт, здавалось мені, вийшов досить примітивний. – Не хочете, Славо, подивитись на мою дівчину? (Ірина Вільде).

4. Який відзначається низьким розвитком інтелекту, вузьким колом інтересів; обмежений.

Егоїзм – душевна черствість, дріб'язковість, себелюбство – всі ці якості, коли вони визначають обличчя людини, роблять її дійсно обмеженою, примітивною чи, як кажуть, одноклітинною (з публіц. літ.).