примітив
ПРИМІТИ́В, а, ч.
1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку.
Може, це – архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив (М. Рильський);
Для Коцюбинського народна творчість не була примітивом (з наук. літ.).
2. Те, що відзначається спрощеністю.
Виставлений у анатомічному музеї кістяк зводить до жахливого примітиву найдосконаліший витвір природи – людське тіло (П. Загребельний);
До пісенних примітивів треба зарахувати також мелодії, співані при так званому “чукиканні”, або “гуцанні”, тобто підкиданні малих дітей на руках (з наук. літ.);
// Те, що відзначається збідненістю, поверховістю.
[Ірина:] На виставках бринить, куди не глянь, пейзажів сонних натуральна мова і примітив портретних вихвалянь (О. Левада);
Ерудиція вийшла з моди в наших критиків. Цінується поверховість, примітив, який видається за простоту (з газ.).
Значення в інших словниках
- примітив — приміти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- примітив — -а, ч. 1》 Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. || Те, що відзначається збідненістю, поверховістю. || Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми. Примітив введення спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примітив — Дикун, дітвак, бевздь, бевзень, простак, нестулепа, невіглас, хамло, див. дурак, недоумок Словник чужослів Павло Штепа
- примітив — приміти́в (від лат. primitivus – початковий, первісний) 1. Нерозвинуте і просте явище порівняно з наступними подібного типу. 2. Пам’ятка початкового періоду розвитку мистецтва, спрощеного, часом наївного. 3. Недосконало, невміло виконаний виріб, художній твір тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- примітив — Приміти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Для Коцюбинського народна творчість не була примітивом (Рад. Словник української мови в 11 томах