1. Словник української мови в 11 томах

примітив

ПРИМІТИ́В, а, ч.

1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку.

Для Коцюбинського народна творчість не була примітивом (Рад. літ-во, 1, 1958, 59);

Може, це — архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив/ (Рильський, III, 1961, 320).

2. Те, що відзначається спрощеністю.

Виставлений у анатомічному музеї кістяк зводить до жахливого примітиву найдосконаліший витвір природи — людське тіло (Загреб., Європа. Захід, 1961, 70);

До пісенних примітивів треба зачислити також мелодії, співані при так званому «чукиканні», або «гуцанні», тобто підкиданні малих дітей на руках (Муз. праці, 1970, 277);

// Те, що відзначається збідненістю, поверховістю.

[Ірина:] На виставках бринить, куди не глянь, пейзажів сонних натуральна мова і примітив портретних вихвалянь (Лев., Драми.., 1967, 397);

Ерудиція вийшла з моди в наших критиків.. Цінується поверховість, примітив, який видається за простоту (Літ. газ., 21.III 1961, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примітив — приміти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. примітив — -а, ч. 1》 Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. || Те, що відзначається збідненістю, поверховістю. || Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми. Примітив введення спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примітив — Дикун, дітвак, бевздь, бевзень, простак, нестулепа, невіглас, хамло, див. дурак, недоумок Словник чужослів Павло Штепа
  4. примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Може, це – архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив (М. Словник української мови у 20 томах
  5. примітив — приміти́в (від лат. primitivus – початковий, первісний) 1. Нерозвинуте і просте явище порівняно з наступними подібного типу. 2. Пам’ятка початкового періоду розвитку мистецтва, спрощеного, часом наївного. 3. Недосконало, невміло виконаний виріб, художній твір тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. примітив — Приміти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)