примітив
приміти́в
(від лат. primitivus – початковий, первісний)
1. Нерозвинуте і просте явище порівняно з наступними подібного типу.
2. Пам’ятка початкового періоду розвитку мистецтва, спрощеного, часом наївного.
3. Недосконало, невміло виконаний виріб, художній твір тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примітив — приміти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- примітив — -а, ч. 1》 Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. || Те, що відзначається збідненістю, поверховістю. || Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми. Примітив введення спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примітив — Дикун, дітвак, бевздь, бевзень, простак, нестулепа, невіглас, хамло, див. дурак, недоумок Словник чужослів Павло Штепа
- примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Може, це – архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив (М. Словник української мови у 20 томах
- примітив — Приміти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Для Коцюбинського народна творчість не була примітивом (Рад. Словник української мови в 11 томах