примітив

приміти́в

-а, ч.

1》 Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку.

|| Те, що відзначається збідненістю, поверховістю.

|| Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми.

Примітив введення спец. — елементарна сукупність даних, одержаних від пристроїв введення.

Примітив виведення спец. — а) елементарна порція вихідних даних; б) неподільний графічний елемент, що використовується для побудови зображення.

Структурний примітив спец. — найпростіша структура даних.

2》 розм. Про пересічну, малокультурну, неосвічену людину.

3》 мист. Твір, що належить до ранніх стадій розвитку культури, з порівняно слаборозвиненими зображувальними засобами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примітив — приміти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. примітив — Дикун, дітвак, бевздь, бевзень, простак, нестулепа, невіглас, хамло, див. дурак, недоумок Словник чужослів Павло Штепа
  3. примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Може, це – архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив (М. Словник української мови у 20 томах
  4. примітив — приміти́в (від лат. primitivus – початковий, первісний) 1. Нерозвинуте і просте явище порівняно з наступними подібного типу. 2. Пам’ятка початкового періоду розвитку мистецтва, спрощеного, часом наївного. 3. Недосконало, невміло виконаний виріб, художній твір тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. примітив — Приміти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Для Коцюбинського народна творчість не була примітивом (Рад. Словник української мови в 11 томах