про
ПРО, прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають:
Об'єктні відношення
1. Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають об'єктом розмови, думки і т. ін.
Слава не поляже, а про себе розкаже (прислів'я);
Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв І про невольника співав (Т. Шевченко);
Ми розмовляли про ніжні пахощі степів (Ю. Яновський);
До саду прилягає виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (О. Гончар);
// Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають темою, змістом літературного твору, об'єктом чиїх-небудь думок, висловлювань і т. ін.
Візьмуся за оповідання про опришків, а на кінці прочитаю Федьковича (М. Коцюбинський);
Спливли Юхимові слова у пам'яті з отої незабутньої ночі – про злидні, про заробітчан (А. Головко).
2. розм. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., яким що-небудь призначається.
– Нема в мене про вас грошей! – одказує брат (Марко Вовчок);
Давня Чіпчина гадка справдилась. Тепер уже не одна тісна хата з сіньми, а цілих три: одна для матері, друга для себе, а через сіни світлиця про гостей (Панас Мирний);
– Місця там про всіх стане – гарман у пана просторий, а чи знайдеться робота про тебе – ото скажи нам? – запитав Марко (Л. Яновська);
// Уживається при вказуванні на особу, предмет, стосовно яких хто-небудь виконує якусь дію або у зв'язку з якими перебуває в певному стані.
Від олії не зомлію, а про мак – буде й так (приказка);
– Про Богдана дзвонив? – Нічого важливого, але його не випустять, доки не зберуть за нього матеріалів (Ю. Яновський).
Відношення мети
3. Уживається при вказуванні на мету дії.
Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих, нема й одежинки про святий празник (Марко Вовчок);
До кінця ручки прив'язав тонкий, а міцний шнур, що був у мене за поясом про всяку пригоду (І. Франко);
Замигтіла [Оленка] босими ногами, квітчастою хустиною вив'язана, тою, що не про будень (К. Гордієнко);
Мати винесе з хати миску з насінням (про свято держить), поставить у коло (А. Головко).
Причинові відношення
4. розм. Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет, явище, які спричиняють яку-небудь дію або стан.
Про наймита і скот ревітиме (прислів'я);
Жати не стали .. Ну, та коли ж про такий заробіток з голоду пухнути доведеться! (А. Головко).
Обставинні відношення способу дії
5. у сполуч. зі сл. себе. Уживається при позначенні способу дії.
Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася (Панас Мирний);
Мусив відзначити про себе Функе: новин багато буде на Україні (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- про — про (261) — без [MО,V] Про ме́не: — прислівник у значенні; як завгодно, мені байдуже [52] Словник з творів Івана Франка
- про — про прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- про — прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають: Об'єктні відношення: 1》 Указує на конкретну особу предмет або абстрактне поняття, що виступають об'єктом розмови, думки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- про — Про, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- про — ПРО, прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають: Об’єктні відношення 1. Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають об’єктом розмови, думки і т. ін. Слава не поляже, а про себе розкаже (Укр.. Словник української мови в 11 томах
- про — Про пред. О, объ, про. Не все ж Бог дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Хто про що, а він про Наливайка. посл. 2) Для, на. Сим. 227. К. ЦН. 279. Свічки у мене про всяк час. Харьк. Мабуть Бог так дає про те, щоб менше люде грішили. Г. Барв. 423. Словник української мови Грінченка