про
ПРО, прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають:
Об’єктні відношення
1. Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають об’єктом розмови, думки і т. ін.
Слава не поляже, а про себе розкаже (Укр.. присл.., 1963, 204);
Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв І про невольника співав (Шевч., II, 1963, 341);
Ми розмовляли про ніжні пахощі степів (Ю. Янов., III, 1958, 51);
До саду прилягає виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (Гончар, III, 1959, 128);
// Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають темою, змістом літературного твору, об’єктом чиїх-небудь думок, висловлювань і т. ін.
Візьмуся за оповідання про опришків, а на кінці прочитаю Федьковича (Коцюб., III, 1956, 369);
Спливли Юхимові слова у пам’яті з отої незабутньої ночі — про злидні, про заробітчан (Головко, II, 1957, 204);
Надзвичайно цінним вкладом у радянську воєнну науку є ленінські положення про фактори, що справляють вирішальний вплив на хід і результат війни (Ком. Укр., 5, 1969, 25).
2. розм. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., яким що-небудь призначається.
— Нема в мене про вас грошей! — одказує брат (Вовчок, І, 1955, 359);
Давня Чіпчина гадка справдилась. Тепер уже не одна тісна хата з сіньми, а цілих три: одна для матері, друга для себе, а через сіни світлиця про гостей (Мирний, І, 1949, 367);
— Місця там про всіх стане — гарман у пана просторий, а чи знайдеться робота про тебе — ото скажи нам? — запитав Марко (Л. Янов., І, 1959, 93);
// Уживається при вказуванні на особу, предмет, стосовно яких хто-небудь виконує якусь дію або у зв’язку з якими перебуває у певному стані.
Від олії не зомлію, а про мак — буде й так (Укр.. присл.., 1963, 68);
— Про Богдана дзвонив? — Нічого важливого, але його не випустять, доки не зберуть за нього матеріалів (Ю. Янов., І, 1958, 96).
Відношення мети
3. Уживається при вказуванні на мету дії.
Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих, нема й одежинки про святий празник (Вовчок, І, 1955, 30);
До кінця ручки прив’язав тонкий, а міцний шнур, що був у мене за поясом про всяку пригоду (Фр., IV, 1950, 15);
Замигтіла [Оленка] босими ногами, квітчастою хустиною вив’язана, тою, що не про будень (Горд., II, 1959, 10);
Мати винесе з хати миску з насінням (про свято держить), поставить у коло (Головко, II, 1957, 401).
Причинові відношення
4. розм. Уживається при вказуванні на особу, предмет, явище, які спричиняють яку-небудь дію або стан.
Про наймита і скот ревітиме (Укр.. присл.., 1963, 89);
Жати не стали.. Ну, та коли ж про такий заробіток з голоду пухнути доведеться! (Головко, II, 1957, 240).
Обставинні відношення способу дії
5. у сполуч. із сл. себе. Уживається при позначенні способу дії.
Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася (Мирний, IV, 1955, 117);
Мусив відзначити про себе Функе: новин багато буде на Україні (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 41);
Мав [Ярошенко] добру розмову в повіткомі комнезаму, бо був веселий і намугикував про себе (Речм., Весн. грози, 1961, 68).
Значення в інших словниках
- про — про (261) — без [MО,V] Про ме́не: — прислівник у значенні; як завгодно, мені байдуже [52] Словник з творів Івана Франка
- про — про прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- про — прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають: Об'єктні відношення: 1》 Указує на конкретну особу предмет або абстрактне поняття, що виступають об'єктом розмови, думки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- про — ПРО, прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають: Об'єктні відношення 1. Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають об'єктом розмови, думки і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- про — Про, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- про — Про пред. О, объ, про. Не все ж Бог дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Хто про що, а він про Наливайка. посл. 2) Для, на. Сим. 227. К. ЦН. 279. Свічки у мене про всяк час. Харьк. Мабуть Бог так дає про те, щоб менше люде грішили. Г. Барв. 423. Словник української мови Грінченка