пробирати

ПРОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док.

1. що. Вириваючи, висмикуючи якусь частину рослин по одній лінії вздовж поля, робити прохід, стежку і т. ін.

Щоб зручніше було виносити вибрану плоскінь, на великих масивах посівів конопель пробирають поперечні доріжки 2 м завширшки (з наук. літ.);

// Видаляти якусь частину рослин по всьому полю, даючи простір для кращого росту залишених.

Пробирати моркву;

// розм. Робити проділ (див. про́діл¹).

Чоловік простяг руку, пробрав другою уси [вуса] (Панас Мирний);

// розм. Вибирати, знаходити, звільняти для певної мети щось зручне, придатне для чого-небудь (звичайно місце).

Здебільшого жінки сідали поруч із жінками, а чоловіки пробирали собі місце, щоб сісти ближче до сусіда або свата (Л. Яновська);

Попов з декількома їздовими пробирав місце, щоб обоз міг просуватися (О. Бойченко).

2. що і без дод. Сильно діючи, викликати неприємне відчуття (про вітер, холод і т. ін.).

Холод пробирав, але й надавав свіжості (М. Шеремет);

Шуру пробирав холод. Вночі несподівано задув північний вітер (О. Гончар);

Свіжий подих, сповнений напруги, Над весняним Дніпром його пробрав (Л. Первомайський);

// чим. Дошкуляти кому-небудь (холодом, морозом і т. ін.).

– Тривайте, – каже чорт, – .. не допечемо вас вогнем, так проберем морозом (О. Стороженко);

// чим, також безос. Певними засобами викликати потовиділення.

– Наливай! наливай [чаю]! Добре потом пробирає! (Панас Мирний);

// перен. Сильно діяти на кого-небудь або повністю охоплювати когось (про почуття).

Іван хвилю вагувався, а вкінці немов попхнуло його до смереки, приложив ухо і слухав .. Якийсь глибокий жаль пробирав його (І. Франко);

Його пробрав сором.

3. кого, розм. Гостро дорікати кому-небудь, лаяти, осуджувати когось.

Свекруха ще зверху Горпину пробирала, що хитра, що горда, що люта (Грицько Григоренко);

Якось Зоя чула, батько пробирав у кабінеті приїжджого доцента з інституту механізації (О. Гончар);

Пробравши гарненько Грицька, щоб був слухняний, Галя глянула на машкару, й її сердите личко зразу повеселіло (С. Васильченко);

Мати захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну... (В. Речмедін).

◇ Дрижаки́ пробира́ють (беру́ть, хапа́ють і т. ін.) / пробра́ли (взяли́, вхопи́ли і т. ін.) див. дрижаки́;

Дрож (дріж) пробира́є (пройма́є, пробива́є і т. ін.) / пробра́в (пробра́ла, пройня́в, пройняла́, проби́в, проби́ла і т. ін.) див. дрож;

Моро́з по шкі́рі пробира́є / пробра́в див. моро́з;

(1) Пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без дод. – викликати у когось відчуття сильного холоду.

Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко);

Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура);

Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський);

Пробира́ти до косте́й, діал.

Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан);

Пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос.

До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло);

(2) Пробира́ти / пробра́ти [аж] до сліз кого і без дод. – справляти велике враження на когось; розчулювати.

Приспів пробирає аж до сліз (П. Тичина);

(3) Пробира́ти / пробра́ти до печіно́к кого і без дод. – сильно впливати, діяти на кого-небудь.

Добрий тютюнець – до печінок пробирає... (Ю. Збанацький);

Хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [аж] [до кісто́к] див. хо́лод;

Цига́нський (холо́дний) піт пройма́є (охо́плює, пробира́є і т. ін.) / пройня́в (охопи́в, пробра́в і т. ін.) див. піт.