проробляти

ПРОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. проро́блять; док.

1. що. Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.).

У стіні пророблювали вхід, який східцями сполучав древню поверхню з підлогою приміщення (з наук. літ.);

Я проробив посеред гребельки спуск для лотоків (І. Нечуй-Левицький);

У своїй кабіні я проробив віконце, щоб розмовляти з пасажирами (Ю. Яновський);

// Розмиваючи ґрунт, утворювати заглибини (про дію води).

Степова, не дуже велика, річка крутилася туди й сюди серед рівної площини та й проробила собі якось дві дороги: одну в той бік, де було село, а друга була – сказати б – балка (Б. Грінченко).

2. що. Виконувати, здійснювати що-небудь.

Немов до дантиста, що має оце зараз проробляти неприємні й болячі маніпуляції над моїм хворим зубом, я йшов крутими східцями на ґанок (Б. Антоненко-Давидович);

Лекційні дні були то важче Степанові, бо для лекцій він мусив спеціально переодягатись .. Це була йому страшенна морока, але цю нудну процедуру він невхильно пророблював, виходячи з дому то вбогим студентом, то красним лектором (В. Підмогильний);

Він не соромився власноручно пелюшки прати, більше того, проробляв це з таким виглядом, ніби вчиняв якийсь.. важливий ритуал (О. Гончар);

Він цілував землю й пророблював інші формальності, що їх завели мандрівники, повертаючися на рідну землю (Ю. Яновський);

Низка вечорів пішла на товариські бесіди, родинні справи, негайні засідання і збори. Були й інші позитивні речі, що їх конче треба було проробити (Я. Качура);

Добравшись до плода, гусениця вигризала отвір в його оболонці та виїдала без залишку одну з насінин. Потім вона переповзла на інший біб і тут проробила те ж саме (з наук. літ.);

// Вивчати, досліджувати що-небудь; опрацьовувати.

Студенти самі проробляли деякі досліди. Один з них роздягся і попрохав освітлити його радіопромінням (М. Івченко);

Проробляти проблему. Проробляти питання;

// Обдумувати, добираючи аргументи.

Проробляти подумки план.

3. тільки док., без дод. Робити (у 1 знач.), працювати якийсь час.

Як до Трійці проробим, На одежу заробим; А ще треба нам робити, Щоб і їсти, щоб і пити (Я. Щоголів);

У Варшаві я проробив майже рік (О. Довженко).

4. кого, що, перен., розм. Піддавати кого-, що-небудь гострій критиці, викривати чиїсь вади, хиби.

Почали, “проробляти” [Надійку] на нарадах і засіданнях, .. на неї вже дехто почав спихати й відповідальність за підрив авторитету бригади (В. Козаченко);

За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем.., я її [стару] без гуркоту-грому проробив (В. Логвиненко);

[Ляля:] Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (В. Собко).

5. що і без дод., розм. Зазнавати втрат, збитків.

– Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш, – підвищує голос Марійка. – Бо уперся, мов кілок у тин, і навіть за медом не нагнеться (М. Стельмах);

// Витрачати що-небудь, позбуватися чогось.

[Микола:] Господи, проробив чоловік свою силу на чужих людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися (І. Франко).