проробляти
ПРОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. проро́блять; док.
1. перех. Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.).
У стіні пророблювали вхід, який східцями сполучав древню поверхню з підлогою приміщення (Вісник АН, 8, 1949, 41);
Я проробив посеред гребельки спуск для потоків (Н.-Лев., VI, 1966, 95);
У своїй кабіні я проробив віконце, щоб розмовляти з пасажирами (Ю. Янов., II, 1958, 61);
// Розмиваючи грунт, утворювати заглибини (про дію води).
Степова, не дуже велика, річка крутилася туди й сюди серед рівної площини та й проробила собі якось дві дороги: одну в той бік, де було село, а друга була — сказати б — балка (Гр., І, 1963, 402).
2. перех. Виконувати, здійснювати що-небудь.
Він не соромився власноручно пелюшки прати, більше того, проробляв це з таким виглядом, ніби вчиняв якийсь.. важливий ритуал (Гончар, Тронка, 1963, 301);
Він цілував землю й пророблював інші формальності, що їх завели мандрівники, повертаючися на рідну землю (Ю. Янов., II, 1958, 54);
Низка вечорів пішла на товариські бесіди, родинні справи, негайні засідання і збори. Були й інші позитивні речі, що їх конче треба було проробити (Кач., II, 1958, 27);
Добравшись до плода, гусениця вигризала отвір в його оболонці та виїдала без залишку одну з насінин. Потім вона переповзла на інший біб і тут проробила те ж саме (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 365);
// Вивчати, досліджувати що-небудь.
Проробляти проблему.
3. тільки док., неперех. Робити (у 1 знач.) якийсь час.
Як до Трійці проробим, На одежу заробим; А ще треба нам робити, Щоб і їсти, щоб і пити (Щог., Поезії, 1958, 80);
У Варшаві я проробив майже рік (Довж., І, 1958, 18).
4. перех., перен., розм. Піддавати кого-, що-небудь гострій критиці, викривати чиїсь вади, хиби.
Почали, «проробляти» [Надійку] на нарадах і засіданнях,.. на неї вже дехто почав спихати й відповідальність за підрив авторитету бригади (Коз., Листи.., 1967, 223);
За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем.., я її [стару] без гуркоту-грому проробив (Логв., Давні рани, 1961, 28);
[Ляля:] Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (Собко, П’єси, 1958, 334).
5. перех. і без додатка, розм. Зазнавати втрат, збитків.
— Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш, — підвищує голос Марійка. — Бо уперся, мов кілок у тин, і навіть за медом не нагнеться (Стельмах, II, 1962, 235);
// Витрачати що-небудь, позбуватися чогось.
[Микола:] Господи, проробив чоловік свою силу на чужих людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися (Фр., IX, 1952, 110).
Значення в інших словниках
- проробляти — проробля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- проробляти — (отвір) РОБИТИ; (тему) опрацьовувати, СТУДІЮВАТИ; (кого) КРИТИКУВАТИ Словник синонімів Караванського
- проробляти — -яю, -яєш і рідко пророблювати, -юю, -юєш, недок., проробити, -роблю, -робиш; мн. пророблять; док. 1》 перех.Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.). || Розмиваючи ґрунт, утворювати заглибини (про дію води). 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проробляти — ПРОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. проро́блять; док. 1. що. Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- проробляти — ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл. Словник синонімів української мови
- проробляти — Проробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. пророби́ти, -блю́, -биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля. Лебед. у. Словник української мови Грінченка