проробляти

ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл. в життя, в дійсність, ВИКО́НУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВЕРШИ́ТИ, ЗВЕ́РШУВАТИ, ЗВЕРША́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВА́ДИТИ, ПРОРО́БЛЮВАТИ, ПРОРОБЛЯ́ТИ, ПРОВЕРТА́ТИ розм. (швидко, оперативно). — Док.: здійсни́ти, реалізува́ти, вті́лити (уті́лити), ви́конати, спра́вдити, зверши́ти, прове́сти, пророби́ти, проверну́ти. Шаукен відчула себе повновладною господинею і почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Ю. Збанацький); Моє діло виконати своє бажання так чи інакше (Леся Українка); Розвідниками щастя Їх люди нарекли, Бо справджувати мрію Дано найпершим їм — Топографам, гідрологам — Мандрівникам палким (М. Нагнибіда); Десь поруч, за спиною, хтось вершить свої злі умисли (Н. Рибак); Космічне рослинництво звершує свої перші кроки, стаючи зразком майбутньої технології вирощування рослин у штучних умовах (з журналу). — Пор. 1. вико́нувати.

КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм., РОЗДРАКО́НЮВАТИ розм., КРИ́ТИ розм. (гостро, різко, перев. картаючи, лаючи когось, висловлюючи незадоволення діями, поведінкою когось); ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ) розм., ПРОКА́ТУВАТИ розм. (гостро, глузуючи — в газеті, публічному виступі тощо); ПРОПЕЧА́ТУВАТИ розм., ПРОПИ́СУВАТИ розм. (гостро — в пресі). — Док.: покритикува́ти, розкритикува́ти, пророби́ти, продра́їти, роздовба́ти, розпекти́, розпуши́ти, пропісо́чити, проперчи́ти, роздрако́нити, розтерза́ти, протягти́ (протягну́ти), проката́ти, пропеча́тати, прописа́ти. Критикуючи інших, він зовсім не думав про те, що і його можуть критикувати (М. Ю. Тарновський); (Ляля:) Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (В. Собко); Гейка він неодноразово драїв, як-то кажуть, з пісочком (Д. Ткач); Ледве вказувався на вулицю, а вже батько ганяв по надвірку та викрикував: — Славочку, де ти?! — А потім брав його за руку й усе довбав, ..і довбав, що чемні діти повинні держатися хати (Лесь Мартович); Фаїна розпікала чоловіка. — Яка некультурність! — сичала вона. — Не читати такої книжки. А ще письменник! (Ю. Мокрієв); От він і допоміг. Середенка розпушив як слід і поставив перед ним вимогу: вирішити про мою пенсію за три дні (В. Логвиненко); — А пропісочили Житняка ви добряче, — несподівано, ніби вгадавши Сашкові думки, мовив Петро Петрович (І. Гончаренко); — Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там Лисицю проперчив? (В. Речмедін); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв, відзначив деяку сухість, деякі невірні наголоси, а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); Криє (вчителька) всіх, хто винен, навіть на особи й посади не зважає (В. Кучер); "Настирливий, — подумав Кошик. — Вирішив Силіна протягти в газеті" (П. Автомонов); — Когось же повинна вона критикувати — на всіх похвал не вистачить... Тобі що? Вперше пропечатали, а мене кожного року (Ю. Збанацький); Терпіла, терпіла я і попросила.., щоб прописали його в нашій.. газеті "Макогін" (Є. Кравченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проробляти — проробля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. проробляти — (отвір) РОБИТИ; (тему) опрацьовувати, СТУДІЮВАТИ; (кого) КРИТИКУВАТИ Словник синонімів Караванського
  3. проробляти — -яю, -яєш і рідко пророблювати, -юю, -юєш, недок., проробити, -роблю, -робиш; мн. пророблять; док. 1》 перех.Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.). || Розмиваючи ґрунт, утворювати заглибини (про дію води). 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проробляти — ПРОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. проро́блять; док. 1. що. Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  5. проробляти — ПРОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. проро́блять; док. 1. перех. Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  6. проробляти — Проробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. пророби́ти, -блю́, -биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля. Лебед. у. Словник української мови Грінченка