простір

ПРО́СТІР, про́сто́ру, ч.

1. тільки одн., філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю і обсягом.

На кілька хвилин він [Олександр Іванович] скам'янів, як __?, і почуття часу та простору покинуло його (Б. Антоненко-Давидович);

Однією з головних рис спеціальної теорії відносності, що характеризують її зміст, є встановлення тісного, нерозривного зв'язку простору і часу (з наук. літ.).

2. Необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею.

В безмірній вишині парить орел, і зрідка долітає звідтам, з небесних просторів, спокійний клекіт (Г. Хоткевич);

Сонце все вище і вище підноситься над землею, і золоті потоки світла, прорвали на сході греблю ночі, нестримною повінню заливають неосяжні простори (Б. Антоненко-Давидович);

З космічного простору далекі світила посилали мерехтливі пучки холодного світла (С. Чорнобривець);

Іскрометний морський простір сліпив очі (О. Донченко);

* У порівн. Життя – як мерехтливий сонячний просмтір, як безмежна, заквітчана падь голуба (І. Багряний).

3. Вільний, великий обшир; просторінь.

Яка широкість, який простір навкруги, куди глянеш! (І. Нечуй-Левицький);

Дорошенко вбирає поглядом простір лиману. Цей блиск води, її чар, її свіже дихання... Справді, гарно тут (О. Гончар);

Минули навіки дні чорних негод – Живе Україна! І вільний народ, як з попелу Фенікс ожив і злетів І зорями зміряв простори степів (Л. Костенко);

Він окинув оком простір – скрізь була осінь і сіре на смак повітря (Ю. Винничук);

* Образно. В її [дівчини] очах світились не знані йому [Славенко] чарівні іскри, що, як далеке блимання ватри, привертали його стомлений погляд – зреченого мандрівця в безмежних і безбарвних просторах наукового степу, де завжди осінь, жовтуха і посуха (В. Підмогильний);

// Площа чого-небудь на земній поверхні; територія.

Хоча ліс великий і займає мало не квадратову милю простору, то проте малий Мирон не боїться в нім (І. Франко);

Держава [Канада] була зацікавлена в тому, щоби заселити якнайбільші простори, а особливо поширити врожайну площу землі (Мирослав Ірчан);

// Вільне місце; проміжок.

Козацька старшина скупчилася серед полків на чималому пустому просторі. Серед того простору стояв стіл, застелений червоним сукном (Леся Українка).

4. перен. Відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь; воля.

Нема простору, нема свіжості, щоб дихнути на всі груди, – хоч пропадай! (Панас Мирний);

– Що за світла ніч, а на душі темно: нема простору (М. Хвильовий);

Дівчина ця [Зоська] – вередлива крутійка, яка сама не тямить, чого їй треба, але це дає великий простір діянню людини із сталим бажанням (В. Підмогильний);

В мекне думки рожеві, юнацькі. Скільки ще попереду простору, скільки ще може бути надалі нового, яскравого (М. Івченко);

У фахові прагнув [Храпков] вийти за межі операційного стола. Хотілося простору в роботі (Іван Ле);

// Середовище для чогось.

Нація в кожний момент є певним простором спілкування (із журн.).

Диви́тися в про́стір (в про́сторінь) див. диви́тися.

△ (1) Інформаці́йний про́стір, спец. – сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення й використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію користувачів та задоволення їхніх інформаційних потреб.

Інформаційний простір є домінантним складником сучасної культури, що визначає рівень, характер і спрямованість її розвитку (з наук. літ.);

– Ми будемо раді допомогти вам зорієнтуватися у величезному інформаційному просторі Інтернету, знайти необхідну інформацію і стати надійним ланцюгом у контактах з діловими партнерами (з газ.);

(2) Ме́ртвий про́стір – простір, який не прострілюється фронтальним вогнем.

Та хоч знали бійці .. про мертвий простір поблизу танка, де вже тобі його вогонь не страшний, проте, коли ці сталеві громади з'явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар);

(3) Чотириви́мірний про́стір – сукупність світових точок, кожна з яких визначається трьома координатами “x, y, z” і часом “t”.

Дехто вважав, що про реальність чотиривимірного простору свідчить факт існування так званих дзеркальних ізомерів – речовин однакового складу (з наук.-попул. літ.).

◇ Відкрива́ти / відкри́ти про́стір див. відкрива́ти;

Знахо́дити / знайти́ про́стір див. знахо́дити;

(4) Ширя́ти у позахма́рному про́сторі (д) див. вита́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простір — (вільна частина якоїсь поверхні) ширина, обшир, дозвілля, довкілля. Словник синонімів Полюги
  2. простір — про́стір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. простір — Просторінь, обшар, поет. шир; (землі) територія, площа, терен; П. розмах, воля, роздолля; (під що) вільне місце; просторище, просторість, просторовисько. Словник синонімів Караванського
  4. простір — I обшир, привілля, просторище, просторінь, розгін, роздоли, роздолля, розліг, розлоги, розложище, розшир II див. далечінь Словник синонімів Вусика
  5. простір — [прос'т'ір] простору, м. (на) простор'і, мн. просторие, простор'іў Орфоепічний словник української мови
  6. простір — простору, ч. 1》 тільки одн., філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю та обсягом. 2》 Необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. простір — хохл. (простор) обшир обшир, розлоги, розліг, широчінь, див. роздолля Словник чужослів Павло Штепа
  8. простір — I множина довільних об'єктів (точок, функцій, векторів, чисел і т. п.), між якими визначена певна відповідність (напр., відстань); такі об'єкти називаються елементами або точками цього п.; напр., лінійний п., декартовий п., метричний, топологічний. Універсальний словник-енциклопедія
  9. простір — див. простір і час Філософський енциклопедичний словник
  10. простір — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
  11. простір — Про́стір, -тору; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. простір — ПРО́СТІР, про́сто́ру, ч, 1. тільки одн., філос. Одна з основних об’єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю і обсягом. Словник української мови в 11 томах
  13. простір — Одна з об'єктивних форм існування всіх речей, так само як і час. Уявлення щодо П. і часу змінювались на протязі історії людства, відображаючи складні процеси пізнання світу... Архітектура і монументальне мистецтво
  14. простір — Простір, -тору м. 1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. К. Псал. 144. Душа потребує простору, жада волі. Св. Л. 294. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір. Рк. Левиц. 2) и ми. Пространство. Словник української мови Грінченка