прочитаний

ПРОЧИ́ТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прочита́ти.

Ватажки.. гуртка іноді прибирали собі назви найулюбленіших школярами героїв з прочитаних романів і повістей (С. Васильченко);

Якось на уроці рідної мови він викликав мене розповісти прочитаний дома твір (Л. Смілянський);

– Можу вам прочитати виписку з наказу по армії, який був прочитаний по всіх частинах (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Коли ж книжка була .. по-справжньому прочитана, філософія Канта одержала загальноєвропейське визнання (з навч. літ.);

// у знач. ім. прочи́тане, ного, с. Те, що хто-небудь прочитав.

Любить він читати про якісь пригоди й героїчні вчинки відважних людей, а тоді довго передумує прочитане (О. Донченко);

Був [дід] письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця (О. Довженко);

Гнат мусив постійно сидіти й читати. Марія перечитувала прочитане, раділа чи плакала разом з тими людьми, про яких оповідала книжка (У. Самчук);

// прочи́тано, безос. пред.

Для учасників семінару було прочитано лекції кваліфікованими лекторами з Москви і Києва (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прочитаний — прочи́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прочитаний — [прочитанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. прочитаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прочитати. || у знач. ім. прочитане, -ного, с. Те, що хтось прочитав. || прочитано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови