псуватися

ПСУВА́ТИСЯ, псую́ся, псує́шся, недок.

1. тільки 3 ос. Робитися непридатним для користування, вживання, споживання і т. ін.; пошкоджуватися.

Як снасть псується, то чоловік ума [за розум] береться (Номис);

Хороший будівельний матеріал, а лежить під двором у дядька, псується (П. Колесник);

Авто псувалося неймовірно часто. Кожні п'ять-шість кілометрів Валя зупиняла машину, виходила і починала щось лагодити в моторі (В. Собко);

Шпинат промивають безпосередньо перед тепловою обробкою, тому що у вологому стані він швидко псується (з навч. літ.);

// Втрачати нормальний вигляд, стан, нормальну форму.

Щоб стіни не псувались од дощу, їх мажуть зверху олією, од чого ялинові стіни мають колір червонуватий (І. Нечуй-Левицький);

Вода в Сиваші поступово прибувала, броди псувалися, але переправа ще була можлива (Ю. Яновський);

// Ставати поганим, слабким, пошкоджуватися (про здоров'я, нерви, зір, зуби і т. ін.).

Щось мені здоров'я трохи псується, дуже груди болять і кашляю багато (М. Коцюбинський);

Потрібно, як тільки зуб почав псуватися, лікуватись у стоматолога, виконувати всі його поради (з наук. літ.);

// Погіршуватися, ставати холодною, дощовою (про погоду).

Погода у нас починає псуватися (М. Коцюбинський);

Псувалась погода, падав дощ, шіряв терпкий вітер (У. Самчук);

// Відходити від норми (про мову).

У першу чергу я хочу поговорити про фонетичну красу нашої мови, про те, чим вона псується, та нагадати ті засоби, які має жива народна мова, щоб додержувати тієї краси (В. Самійленко);

Він щоразу повторював це слово “нетва”, що мало значити “ правда ж?”, мабуть, навмисне псуючи діалектом загальнонімецьке “ніхт вар” (П. Загребельний).

2. тільки 3 ос. Робитися нестійким, мінливим, поганим (про настрій, характер, людські взаємини і т. ін.); погіршуватися.

Взагалі я з Гриневецьким .. часто спорюся, мало що не сварюся, але наші товариські відносини від того не псуються (Леся Українка);

Святковий настрій Ніні Олександрівні почав псуватися (Б. Антоненко-Давидович);

В мене почав псуватися характер. Я зробився нервовим і надміру вразливим (О. Довженко);

Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою .. На багато днів псувався настрій після таких спалахів (А. Хижняк);

– Мені здалося, що вона змінилася до мене.., і я так засмутилася, що наші взаємини псуються (О. Іваненко).

3. перен., розм. Підпадаючи під негативний вплив, набувати поганих рис, звичок, нахилів; розбещуватися.

Хлопець псується, став ще гірше лінивий (О. Кобилянська);

[Корж:] Бач, до чого дожились славні козацькі діти! Псується, псується козачество [козацтво] (С. Васильченко);

Тільки де зараз тих добрих людей шукати? Псується молодь тепер. Нема порядку (М. Стельмах).

4. Пас. до псува́ти.