піднесений

ПІДНЕ́СЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до піднести́.

Піднесена близенько варенуха так гарно залоскотала йому в носі, що він не втерпів (І. Нечуй-Левицький);

Із-за лісу біг молодий стрілець з піднесеним угору багнетом (Н. Кобринська);

Заблистів, немов зоря, щоб ніч не мучила нас, клята, в руках старого шахтаря багнет, піднесений на ката (В. Сосюра);

Він ішов далі, простоволосий, з розвихреною світлою чуприною, стрункий, з гордо піднесеною головою (А. Хижняк);

О краю мій! Чи можна не любить Твоїх просторів, верб твоїх розлогих, Нових будов, піднесених в блакить, Нового сліду на старих порогах (М. Рильський);

// підне́сено, безос. пред.

На брамі піднесено червоний прапор, який лопотить, полощеться в осінньому сонці (С. Чорнобривець);

І коли тепер у нас спорт організовано, піднесено на нечувану височінь, цілком зрозуміло, що в кожній сім'ї – чи стрибун, чи бігун, чи штангіст (Остап Вишня).

2. у знач. прикм. Який піднято догори.

Матрос-вершник піднімає руку від імені корабля “Дредноут Марія”. Два озброєні матроси-вершники з піднесеними руками – “Три святителі” (О. Довженко);

Щасти ж нам, доле, дні грози й розлуки пройти як слід, з піднесеним чолом, щоб в світлий час подати друзям руки і в очі глянути не соромно було! (Н. Забіла).

3. у знач. прикм. Який перебуває в збудженому, бадьорому стані, відчуває захоплення, натхнення, душевний підйом і т. ін.

За кілька хвилин Кесар, озброєний новеньким спінінгом, з'явився на вулиці. Бадьорий, піднесений, невпізнаний (Ю. Збанацький);

// Який свідчить про збудження, бадьорість, захоплення, натхнення, душевний підйом і т. ін. у кого-небудь.

Юра говорив піднесеним, сердитим голосом (І. Франко);

Раїса ще не зовсім одійшла після грози: це було помітно .. з блиску очей і піднесеного настрою (М. Коцюбинський);

Давно Кардаш не бував у такому піднесеному настрої (С. Журахович);

// В якому виражається намагання звеличити, надати ваги, значення кому-, чому-небудь (про мову, стиль і т. ін.).

То плакав [Микоша], то сміявся, коли писав розділ за розділом, звертався сам до себе піднесеною й гарячою мовою (О. Полторацький);

Не треба, будь ласка, в піднесенім дусі Про мене писати, бо ще засміє Оці дифірамби доярка Маруся, Що мовчки виконує діло своє (І. Муратов).