ранок

РА́НОК, нку, ч.

1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня.

Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (С. Руданський);

Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Ю. Яновський);

Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців, обвівала спалені, запорошені обличчя (О. Гончар);

* Образно. Кічкас [на Дніпрі] був ранком електрифікації. Каховка і Кременчук – її великий день (М. Рудь);

* У порівн. Хороша вона була, молода і свіжа, як ранок (Марко Вовчок).

2. Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори.

Полтавське громадянство влаштовувало недільні літературні ранки для бідного населення і для учнів (з мемуарної літ.).

(1) Бі́лий ра́нок – світанок.

Ми вкупочці розмовляли до білого ранку (з народної пісні);

(2) Роже́вий ра́нок – безхмарний, погожий ранок.

Сонце вже не котиться горою, як літом, .. а береться низом, понад горою, привітно світе [світить] та пригріває після довгої холодної ночі та ущипливого рожевого ранку (Панас Мирний).

○ (3) На ра́нок, у знач. присл. – ранком.

Коли це на ранок – летить у Піски сам справник, летить стряпчий, летить становий (Панас Мирний);

(4) Одного́ [прекра́сного] ра́нку – якось вранці;

(5) Під (над) ра́нок, у знач. присл. – перед ранком.

◇ (6) Від (з) ра́нку [й (та)] до ра́нку – протягом тривалого часу; весь час; цілодобово.

Від ранку й до ранку – стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний);

А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка);

До ра́ння.

Скільки правди в горлі, скільки мук – не переповісти й до рання (В. Стус);

(7) До́брий ра́нок! <�До́брого ра́нку!> – традиційне взаємне дружнє вітання при зустрічі вранці.

– Добрий ранок, – захрипло, після сну вітається господар (М. Стельмах);

Лейтенант підходить до неї. – Доброго ранку, Ївго Борисівно! – Доброго ранку! (А. Головко);

(8) З (від) ра́нку (з ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі) – весь день; цілими днями, протягом довгого часу.

Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко);

Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа);

[Шинкарка:] Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський);

Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар);

Під вогнем бійці на переправі, і на тій – на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко);

Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко);

Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах);

З ранку до ночі бачу твої очі (з народної пісні);

Познача́ється на світ (ра́нок) див. познача́тися.