розбивати

РОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБИ́ТИ, зіб'ю́ зі́б'є́ш, док.

1. що. Ударяючи чим-небудь об щось чи впускаючи на землю, підлогу, порушувати його цілісність.

Дружки беруть її [Марусю] попід руки. Тим часом татари розбивають вікна і вскакують у хату (І. Нечуй-Левицький);

Не питаючись, чи Давид хоче вечеряти, тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню і розбиває крашанки (М. Стельмах);

Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник);

Коло берега кригу розбив штормик (Ю. Яновський);

// Ударяючи по чому-небудь, ділити, дробити, роздавлювати його на частини, шматки.

Якийсь час працюють мовчки. Зет приносить нову брилу і знов розбиває її (Леся Українка);

Гірська земля тверда, мов камінь. Кожну грудку Катерина розбивала, розсікала на дрібні шматочки (С. Чорнобривець);

Микула виніс із хижі й розбив на дерев'яному чурбані дві корчаги – на цій землі вони батьку Анту не були потрібні (С. Скляренко);

// безос.

Дерево превисоченне було; його так до половини у мілку [дрібну] щепу розбило (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. що. Пошкоджувати, руйнувати, приводити до непридатного стану що-небудь поштовхами, ударами, струсом і т. ін.

Буря розбила корабель, усі загинули, і тільки Євгешка врятувався (О. Донченко);

Козаки розбили винницю й випустили в мерзлі рівчаки спирт і вино (Ю. Яновський);

Ось танк чорніє між ланів, не здатний вже до бою. Артилерист його розбив наводкою прямою (В. Сосюра);

// безос.

Машину їхню розбило, шоферову дворічну дитину тяжко поранило осколком на руках у матері (О. Гончар).

3. що. Ушкоджувати, ранити, дуже забивати яку-небудь частину тіла.

Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові (О. Гончар);

Якийсь з москалів перечепив її на бігу, – зо всього маху вона грякнулася на землю, розбила ніс (Панас Мирний);

// Уражати все або яку-небудь частину тіла, роблячи його нерухомим, безсилим (про параліч).

Параліч розбив мою ліву руку. Тепер я не можу ні зігнути її, ні підняти вгору, і зовсім атрофувались нерви (О. Гуреїв).

4. кого, що. Позбавляти кого-небудь сил, енергії; знесилювати, виснажувати.

Так мене житє [життя] розбиває, та так опоясує горем, що ледво, ледво [ледве] тримаюся (В. Стефаник);

Прочитавши це все, я почув до русинів несказанний жаль, котрий разом із страшною жарою зовсім розбив мене (О. Маковей).

5. кого, що. Завдавати поразки кому-, чому-небудь, перемагати когось, щось у боротьбі, битві.

[Кривоніс:] Армаду кораблів султана, що розбивала великий флот венеціанців, ми скільки разів на попіл перетворювали... (О. Корнійчук);

– Хтомочко, мій дорогий, якби Бог дав хутчій розбити ворога і здоровому додому прийти... (О. Гончар);

// Здобувати перемогу у грі або в змаганнях.;

// Убивати, знищувати у битві, бою.

Партизани напали на село. Фашистів розбили, а всіх коней забрали собі (Ю. Збанацький);

Савченко з передовими робітниками розбив охорону князя Кохана і взяв завод під опіку професійної організації (М. Стельмах).

6. що. Перешкоджати у здійсненні, виконанні чого-небудь, робити неможливим це здійснення, виконання.

Так стоять вони [солдати] насторожі, Розбиваючи плани ворожі, І гримить їх безсмертна слава (Л. Дмитерко);

До останньої хвилі я справді гадав їхати з Вами в гори, а тепер гидка проза розбила усі мої надії (М. Коцюбинський);

Щось треба конечне придумати, аби загодя розбити всякі сходини між ними [Славком та Варварою] (Л. Мартович);

// Припиняти вплив, дію чого-небудь.

[Галя:] Давно б призналась!.. Так от воно що: тебе причарували чорні очі!.. Я зараз приведу Зіньку-шептуху, то вона скропить тебе водицею й розіб'є ті чари (О. Стороженко);

// Роз'єднувати, позбавляти можливості бути поряд, разом.

Зашумів сокіл Із-за крутих гір, Розбив, розлучив Пару голубів (П. Чубинський);

Зустріч відбулася серед хвиль, і плавці довго не могли схопитися за руки, їх усе розбивала хвиля, та нарешті їм пощастило (Ю. Яновський).

7. кого, що, перен. Доводити неспроможність, помилковість певного твердження, переконання і т. ін.

[Аркадій:] Ти блискуче розбивала опонентів, з почуттям великої гідності (О. Корнійчук);

Похмурий член комісії з мішками під очима люто ненавидів благообразного дідка в окулярах за те, що той недавно виступив із статтею в одному науковому журналі і розбив його теорію про походження скіфів (Григорій Тютюнник).

8. що, перен. Занапащати, марнувати що-небудь.

[Кармелюк (твердо):] Ні, Марусе, того, що було, вже не вернути. Розбили наше щастя – вдруге його не стулиш (С. Васильченко);

– Коли б вам знищили п'ятнадцать років життя так, як розбили ви їх мені, то вам не захотілося б більше сміятись! (В. Собко);

Безмірна терпеливість людини. Життя може забрати у неї найближчих, розбити кохання, украсти щастя, але людина лишається людиною (М. Стельмах);

// Псувати (нерви), погіршувати (настрій).

Без виразного діла сидіти у Львові, то все одно, що в Києві, – тільки нерви томити та розбивати (Леся Українка);

– Я хотів би зробити ваш скульптурний портрет, – із захватом пропонує Хома й розбиває дівчині настрій (Ю. Яновський).

9. що, перен. Порушувати що-небудь (гармонію, спокій, тишу і т. ін.).

Каміння і скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря, що при кождій хмарці, при кождій зміні небесного світла переміняло свій вид, але ніколи не розбивало гармонії картини (Леся Українка);

Мовчанку розбиває Василь, який вертається од комори (Ю. Мушкетик);

Розбив, пронизав .. тишу несамовитий, тонкий і гострий, на одній високій ноті, вереск (В. Козаченко).

10. кого, що, перен. Розвіювати, робити непомітним що-небудь.

[Ольга:] Я сама себе питаю: чого мені так тяжко, коли я одна у неньки, як один місяць в небі, одна я у батька .. – і все те не розбива моєї туги (М. Кропивницький).

11. що. Ділити, розподіляти кого-, що-небудь на певні групи, частини.

Командири сиділи в школі і розбивали нове поповнення по сотнях (П. Панч);

Розбив Шевченко бригаду на кілька ланок і велів одночасно будувати не одну, а п'ять хат (Ю. Яновський);

Старший лейтенант розбив взвод на дві частини, залишивши два відділення в резерві і одне виславши вперед (І. Багмут);

// Класифікувати кого-, що-небудь за якимсь принципом, за певними ознаками.

Досліди, проваджені вченими різних країн, показали, що людей за їх реакцією на невагомість можна розбити на три групи. Одним невагомість подобається, іншим байдужа, у третіх викликає деякі неприємні явища (з газ.);

Від уміння [викладача] .. розбити курс на ступені інформації, від майстерності, проявленої при складанні формулювань і контрольних запитань, залежить ефективність такого [програмованого] методу навчання (з наук.-попул. літ.);

// Розміщати, розташовувати що-небудь (перев. твори, друковану продукцію).

В своєму листі Ви раєте уладнувати її [“Повію”] так, щоб можна було друкування розбити не більше як на дві книжки (Панас Мирний).

12. що. Розміряти, розплановувати ділянки землі.

– На нашу думку, можна було б зробити так: розбити оцю площу перед Раківкою .. за принципом шахівниці (М. Трублаїні);

Улянка добре скопала город, розбила на грядки (О. Донченко);

Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости, кожному дала урок і устав (С. Скляренко);

// Садити що-небудь на певній ділянці землі після розпланування.

На майданчику для відпочинку розбивають квітники з однорічних і багаторічних квітів та квітучих кущів – спіреї, жасмину тощо (з наук. літ.);

– Вирізуємо з поля шматок землі задля двору, громадським заходом збудуємо будиночок, розіб'ємо садок... (Панас Мирний).

13. що, розм. Замінювати одні грошові знаки на інші.

По обіді я попросив шойхета познайомити нас із фабрикантом... До речі, в мене й справа була – розбити крони на руські гроші (Олесь Досвітній).

14. кого, що, а також без прям. дод., розм. Грабувати кого-небудь; бешкетувати, чинити розбої.

Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то так і вб'ють (Б. Грінченко);

Довго розбивали вони [розбійники] по краю, а вкінці задумали зробити одне сміле діло (І. Франко);

[Пані Люба:] А чи тобі ж, Кушнірук, за таке діло братися? На всю округу коваль був, гроші заробляв .. Пішов розбивати (С. Васильченко).

15. що. З силою, різкими рухами розсікати, розділяти що-небудь (воду, повітря і т. ін.).

Не плаває – літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває (Марко Вовчок);

Невеликими руками, мов ломаками, розбивав він чисту воду і подавався все вперед та вперед (Панас Мирний);

Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму (М. Коцюбинський).

16. що. Розташовувати, розміщувати, влаштовувати в певному місці що-небудь (намет, табір і т. ін.).

– Гей, розіб'є, Дніпро, Турчин скоро шатро На старім Запорізькому тирлі (І. Манжура);

Дуб був тоді ще молодим, та вже крислатим, і не випадково під його густою тінню розбив свій намет великий гетьман (І. Цюпа).

17. що, розм., рідко. Розганяти по судинах (кров).

– Кажуть, перець кров розбиває. А я його змалечку їм. Може, через те й рудий? (Григорій Тютюнник).

18. що, розм., рідко. Розправляти, розстилати (постіль).

Славно розбила [Груня] постіль, покрила рядном, матір спати просить (К. Гордієнко).

Пара́ліч (розм. роди́мець, грець) уда́рив (поби́в, розби́в) див. пара́ліч.

◇ Лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу) див. лама́ти;

(1) Ло́бом горі́хи розбива́ти – марно витрачати зусилля, час, займаючись справою, не вартою уваги.

– А кажуть, що комендант до вас кожну ніч ходить. – Ну, досить лобом горіхи розбивати (Григорій Тютюнник);

(2) На трі́ски́ розбива́ти (трощи́ти, лама́ти і т. ін.) що – остаточно, зовсім знищувати щось.

Розбиває [поет] гітару на тріски і вкидає їх у грубку (В. Самійленко);

Бачив лев, що розбиті кайдани! .. Вирвав арфи в єгиптянок і на тріски поламав (Леся Українка);

Трощила, мов грім, бліндажі на тріски Цариця траншейного бою – граната (І. Нехода);

Ні́би (мов, нена́че і т. ін.) пара́ліч розби́в (уда́рив) див. пара́ліч;

Оберта́ти (розбива́ти, розві́ювати, вали́ти і т. ін.) / оберну́ти (розби́ти, розві́яти, звали́ти і т. ін.) на (у) прах (рідко на пил) див. оберта́ти;

Рва́ти (розрива́ти, розбива́ти) / порва́ти (розби́ти) кайда́ни (пу́та, ланцюги́) див. рва́ти;

(3) Розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба):

а) (перед ким – чим, зневажл.) схилятися перед ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь.

– Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби... (О. Гончар);

б) (кому) докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь.

– Ех, – зітхнув Миня, – добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський);

(4) Розбива́ти / розби́ти ніс (но́са) – зазнавати поразки, невдач, неприємностей, намагаючись зробити що-небудь.

От подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник);

(5) Розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию), кому і без дод. – завдавати кому-небудь душевного болю, страждань і т. ін.

Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко);

За оцим рогом підстеріг її [Оксану Сергіївну] знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський);

Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи Розбили душу (Т. Шевченко);

Розби́теє се́рце.

І тепер я розбитеє Серце ядом гою... (Т. Шевченко);

В розбитім серці не шукай снаги (П. Грабовський);

(6) Розби́ти (поби́ти) гле́ка (глек, гле́чик, го́рщик, го́рщика і т. ін.) [з лемі́шкою] з ким, рідше між ким і без дод.:

а) розірвати, порушити дружні стосунки з ким-небудь; посваритися.

Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб'ємо глека? (П. Загребельний);

Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (із журн.);

Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський);

[Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький);

А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний);

Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк);

б) розірвати шлюбні зв'язки; розлучитися.

Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив (Є. Гуцало);

[Дід:] Наша головиха .. Вона таки голова! Одна тільки біда – чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада);

(7) У (в) пух і прах розбива́ти / розби́ти – добиватися переконливої перемоги в бою.

Ми ворога-ворона на кожній території знищимо – розіб'ємо в пух і прах (К. Герасименко).