розбивати

лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь. (Омелян:) Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір’я людей, міг би був зробити чимало доброго (І. Франко). 2. Долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь. Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий (Григорій Тютюнник); Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу (Іван Ле). 3. перев. чого. Боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках. Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн будуть .. розбивати лід недовір’я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами (З газети).

ло́бом горі́хи розбива́ти. Марно витрачати зусилля, час, займаючись справою, не вартої уваги. — А кажуть, що комендант до вас кожну ніч ходить.— Ну, досить лобом горіхи розбивати (Григорій Тютюнник).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар). 2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию), кому і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань і т. ін. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко); За оцим рогом підстеріг її (Оксану Сергіївну) знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи Розбили душу (Т. Шевченко). розби́теє се́рце. І тепер я розбитеє Серце ядом гою… (Т. Шевченко); В розбитім серці не шукай снаги (П. Грабовський).

розбива́ти / розби́ти кайда́ни (пу́та). Звільнятися від насильства, рабства; ставати вільним. Не насмілюються (люди) звести очі на Хо, глянути страхові в вічі… Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани (М. Коцюбинський); Там, де змагається Захід, Там, де прояснює Схід,— Треба, товаришу, брате, Пута порвати, розбить! (П. Усенко).

розбива́ти / розби́ти ніс (но́са). Зазнавати поразки, невдач, неприємностей, намагаючись зробити що-небудь. От подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбивати — розбива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбивати — (на шматки) дробити; (пута) розривати, рвати; (судно) розтрощувати, трощити; (ніс) розквашувати, роз'юшувати, пускати кров з; (паралічем) паралізувати; (горем) знесилювати, виснажувати; (серце) шматувати; (торг) перебивати; (ворога) ПЕРЕМАГАТИ... Словник синонімів Караванського
  3. розбивати — I дрібнити, дробити, лупати, кришити, подрібнювати, розгепувати, роздрібнювати, роздроблювати, роздробляти, розклинювати, розкришувати, сокрушати (церк.-слов. Словник синонімів Вусика
  4. розбивати — -аю, -аєш, недок., розбити, -зіб'ю, -зіб'єш, док., перех. 1》 Ударяючи чим-небудь об щось чи упускаючи на землю, підлогу, порушувати його цілісність. || Ударяючи по чому-небудь, ділити, дробити, роздавлювати його на частини, шматки. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розбивати — РОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБИ́ТИ, зіб'ю́ зі́б'є́ш, док. 1. що. Ударяючи чим-небудь об щось чи впускаючи на землю, підлогу, порушувати його цілісність. Дружки беруть її [Марусю] попід руки. Тим часом татари розбивають вікна і вскакують у хату (І. Словник української мови у 20 томах
  6. розбивати — Розбив кошару, аби вовки з'їли отару. Вніс роздор, щоб вороги покористувались добром. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. розбивати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
  8. розбивати — Розбива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розбивати — РОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБИ́ТИ, зіб’ю́ зі́б’є́ш, док., перех. 1. Ударяючи чим-небудь об щось чи упускаючи на землю, підлогу, порушувати його цілісність. Дружки беруть її [Марусю] попід руки. Словник української мови в 11 томах
  10. розбивати — Розбива́ти, -ваю, -єш сов. в. розбити, -зіб'ю, -єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Словник української мови Грінченка