розбитий

РОЗБИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розби́ти 1–11, 15.

В моєму номері була розбита шибка в вікні, а через неї дув вітер (І. Нечуй-Левицький);

Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець (О. Гончар);

У коваля жінка, розбита паралічем, лежить от уже більше року (А. Головко);

Попленталась вона додому, пішла ходою тяжко розбитої горем людини (О. Гончар);

[Деїфоб:] Хвалився він, що піде в бій сьогодні і всіх своїх лідійців поведе і що не зайде сонце, як вже буде розбите впень усе вороже військо (Леся Українка);

Серед усіх тих задоволених одна лиш мати зосталася ображеною. Всі її надії були розбиті (Г. Хоткевич);

– Мої нерви зовсім розбиті, розторсані (І. Нечуй-Левицький);

Вона [тухольська дорога] була також проводом для всіляких вістей про життя громад по однім і по другім боці Бескида, була живою ниткою, що в'язала докупи дітей одного народу, розбитих між двома державами (І. Франко);

Через деякий час Погиба з жахом побачив над своєю головою розбите на рівні квадрати плетиво колючого дроту (М. Стельмах);

Не доходячи до дімочка, стежка вигиналася знаком питання, бо треба було обминути вишню Гурія Андріяновича і розбитий навколо неї квітничок (І. Сенченко);

// розби́то, безос. пред.

Ледве уникнули люди Гибелі, всі ж кораблі о скелі підводні розбито Хвилями вщент (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Скільки даром потрачено сили! Скільки марно розбито надій! (Л. Дмитерко);

На тому місці зараз збудовано школу і розбито молодий пришкільний сад (В. Козаченко).

2. у знач. прикм. З побитими шибками.

Старосвітський будиночок обваливсь, темніє розбитими вікнами (С. Васильченко);

// Розколотий на шматки, потрісканий, побитий.

Давид підійшов до шафи і крізь розбите скло дивився на полиці, завалені пошарпаними книжками (А. Головко).

3. у знач. прикм. Дуже поношений, рваний (про взуття).

Голова і груди [партизана] наспіх перев'язані бинтами, через які ще проступає кров. Із розбитих чобіт стікає вода (П. Воронько);

Вона була в новій жовтій хустині, в старих розбитих черевиках (О. Донченко);

Федь іде вулицею .. Він у поношеному кожушку, розбитих валянках (Ю. Яновський).

4. у знач. прикм. Який розтріпався, скуйовдився (про зачіску, волосся); розтріпаний.

Вбігла [Марина], похапцем, соромливо розбиту косу на голові підбирає (С. Васильченко).

5. у знач. прикм. Знесилений, виснажений чим-небудь.

Увечері я такий розбитий, такий змучений буваю, що тільки читати можу та й то белетристику (М. Коцюбинський);

// Морально пригнічений.

Артем вернувся до хати засмучений, розбитий. Погроза поліцая була не проста (В. Гжицький);

Тепер вона розуміє, чому така розбита і бліда повернулась мати з міста (І. Цюпа);

// Кволий, безсилий (про тіло або його частини).

Піднявся [Аркадій Петрович] з кушетки на розбитих, старечих ногах і підійшов до вікна (М. Коцюбинський);

Прокинулася вона аж надвечір з розбитим тілом і важкою головою (В. Козаченко).

6. у знач. прикм. Позбавлений жвавості, ритмічності, твердості (про ходу).

Проклинаючи Палилюльку, розбитою ходою попрямував [Бараболя] на хутір (М. Стельмах).

7. у знач. прикм. Який втратив своє. нормальне звучання (про голос); хриплий, дрижачий.

Вона цілими днями сиділа на однім місці, говорила мало і якимось в'ялим, розбитим голосом (І. Франко).

8. у знач. прикм. Який зіпсовано частою їздою, ходінням і т. ін. (про шлях, дорогу).

Згадала, як осіннім розбитим шляхом остання гармата з бійцями проїхала (Є. Кравченко);

Всі одразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар).

9. у знач. прикм., перен. Який занапащено, знівечено чим-небудь.

Несподівано починали [Залеський і Шевченко] довгу щиру розмову, в якій кожен знаходив відгук своїх власних переживань, і теплий сум спогадів, і біль за своє розбите життя та сміливі надії (З. Тулуб);

І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Т. Шевченко);

// Який погіршено, зіпсовано чимось.

Тут у Відні пишу або дуже мало, або й нічого, бо все я тут якось у розбитому настрою [настрої] (Леся Українка).

◇ Ко́ло (бі́ля) розби́того кори́та див. кори́то;

(1) Розби́теє се́рце (д) див. розбива́ти;

(2) Розби́те се́рце (д) див. се́рце.