розбитий
РОЗБИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розби́ти 1-11, 15.
В моєму номері була розбита шибка в вікні, а через неї дув вітер (Н.-Лев., II, 1956, 394);
Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець (Гончар, Таврія, 1952, 4);
У коваля жінка, розбита паралічем, лежить от уже більше року (Головко, II, 1957, 191);
Попленталась вона додому, пішла ходою тяжко розбитої горем людини (Гончар, Тронка, 1963, 196);
[Деїфоб:] Хвалився він, що піде в бій сьогодні і всіх своїх лідійців поведе і що не зайде сонце, як вже буде розбите впень усе вороже військо (Л. Укр., II, 1951, 281);
Серед усіх тих задоволених одна лиш мати зосталася ображеною. Всі її надії були розбиті (Хотк., II, 1966, 196);
— Мої нерви зовсім розбиті, розторсані (Н.-Лев., VI, 1966, 50);
Вона [тухольська дорога] була також проводом для всіляких вістей про життя громад по однім і по другім боці Бескида, була живою ниткою, що в’язала докупи дітей одного народу, розбитих між двома державами (Фр., VI, 1951, 38);
Через деякий час Погиба з жахом побачив над своєю головою розбите на рівні квадрати плетиво колючого дроту (Стельмах, II, 1962, 255);
Не доходячи до дімочка, стежка вигиналася знаком питання, бо треба було обминути вишню Гурія Андріяновича і розбитий навколо неї квітничок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51);
// розби́то, безос. присудк. сл.
Ледве уникнули люди Гибелі, всі ж кораблі о скелі підводні розбито Хвилями вщент (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 65);
Скільки даром потрачено сили! Скільки марно розбито надій! (Дмит., Осінь.., 1959, 9);
На тому місці зараз збудовано школу і розбито молодий пришкільний сад (Коз., Гарячі руки, 1960, 108).
2. у знач. прикм. З побитими шибками.
Старосвітський будиночок обваливсь, темніє розбитими вікнами (Вас., І, 1959, 268);
// Розколотий на шматки, потрісканий, побитий.
Давид підійшов до шафи і крізь розбите скло дивився на полиці, завалені пошарпаними книжками (Головко, II, 1957, 94).
◊ Сиді́ти (зостава́тися, зоста́тися, опиня́тися, опини́тися і т. ін.) ко́ло розби́того кори́та — втрачати все нажите, придбане, залишатися ні з чим.
— Ну, тоді хай вона одбиває в тебе Павла, хай тішиться, а ти як була дурною, так нею й зостанешся, коло розбитого корита, — з серцем кинула Соломія (Кучер, Трудна любов, 1960, 336).
3. у знач. прикм. Дуже поношений, рваний (про взуття).
Голова і груди [партизана] наспіх перев’язані бинтами, через які ще проступає кров. Із розбитих чобіт стікає вода (Воронько, Казка.., 1957, 19);
Вона була в новій жовтій хустині, в старих розбитих черевиках (Донч., II, 1956, 96);
Федь іде вулицею.. Він у поношеному кожушку, розбитих валянках (Ю. Янов., І, 1954, 164).
4. у знач. прикм. Який розтріпався, скуйовдився (про зачіску, волосся); розтріпаний.
Вбігла [Марина], похапцем, соромливо розбиту косу на голові підбирає (Вас., II, 1959, 124).
5. у знач. прикм. Знесилений, виснажений чим-небудь.
Увечері я такий розбитий, такий змучений буваю, що тільки читати можу та й то белетристику (Коцюб., ІІІ, 1956, 183);
// Морально пригнічений.
Артем вернувся до хати засмучений, розбитий. Погроза поліцая була не проста (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 47);
Тепер вона розуміє, чому така розбита і бліда повернулась мати з міста (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 16);
// Кволий, безсилий (про тіло або його частини).
Піднявся [Аркадій Петрович] з кушетки на розбитих, старечих ногах і підійшов до вікна (Коцюб., II, 1955, 398);
Прокинулася вона аж надвечір з розбитим тілом і важкою головою (Коз., Сальвія, 1959, 212).
6. у знач. прикм. Позбавлений жвавості, ритмічності, твердості (про ходу).
Проклинаючи Палилюльку, розбитою ходою попрямував [Бараболя] на хутір (Стельмах, II, 1962, 89).
7. у знач. прикм. Який втратив своє. нормальне звучання (про голос); хриплий, дрижачий.
Вона цілими днями сиділа на однім місці, говорила мало і якимось в’ялим, розбитим голосом (Фр., V, 1951, 421).
8. у знач. прикм. Який зіпсовано частою їздою, ходінням і т. ін. (про шлях, дорогу).
Згадала, як осіннім розбитим шляхом остання гармата з бійцями проїхала (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 5);
Всі одразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (Гончар, III, 1959, 132).
9. у знач. прикм., перен. Який занапащено, знівечено чим-небудь.
Несподівано починали [Залеський і Шевченко] довгу щиру розмову, в якій кожен знаходив відгук своїх власних переживань, і теплий сум спогадів, і біль за своє розбите життя та сміливі надії (Тулуб, В степу.., 1964, 421);
І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Шевч., І, 1963, 352);
// Який погіршено, зіпсовано чимось.
Тут у Відні пишу або дуже мало, або й нічого, бо все я тут якось у розбитому настрою [настрої] (Л. Укр., V, 1956, 42).
Значення в інших словниках
- розбитий — розби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розбитий — (глек) побитий; (човен) потрощений; (чобіт) рваний; (- армію) розгромлений, переможений; (- ходу) нетвердий; (горем) пригнічений; (- тіло) безсилий, кволий; (голос) хрипкий, тремтливий; (шлях) вибитий, вибоїстий; (- долю) занапащений, знівечений... Словник синонімів Караванського
- розбитий — див. переможений Словник синонімів Вусика
- розбитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбити 1-11), 15). || розбито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Розколотий на шматки, потрісканий, побитий. 3》 у знач. прикм. Дуже поношений, рваний (про взуття). 4》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбитий — РОЗБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розби́ти 1–11, 15. В моєму номері була розбита шибка в вікні, а через неї дув вітер (І. Нечуй-Левицький); Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець (О. Словник української мови у 20 томах
- розбитий — ко́ло розби́того кори́та, зі сл. зоста́тися, залиши́тися і т. ін. Без того, на що розраховував, на що сподівався; ні з чим. — Ну, тоді хай вона одбиває в тебе Павла, хай тішиться, а ти .. зостанешся, коло розбитого корита,— з серцем кинула Соломія (В. Фразеологічний словник української мови
- розбитий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови