1. Фразеологічний словник української мови

розбитий

ко́ло розби́того кори́та, зі сл. зоста́тися, залиши́тися і т. ін. Без того, на що розраховував, на що сподівався; ні з чим. — Ну, тоді хай вона одбиває в тебе Павла, хай тішиться, а ти .. зостанешся, коло розбитого корита,— з серцем кинула Соломія (В. Кучер).

розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию), кому і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань і т. ін. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко); За оцим рогом підстеріг її (Оксану Сергіївну) знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи Розбили душу (Т. Шевченко). розби́теє се́рце. І тепер я розбитеє Серце ядом гою… (Т. Шевченко); В розбитім серці не шукай снаги (П. Грабовський).

розби́лося се́рце у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь став нещасним, зазнав краху, невдачі в чому-небудь. Розбилось серце, знемилів світ. Зів’яв навіки надії цвіт. Пречиста Мати, прийми мене (Переклад М. Лукаша). розби́лося се́рде́нько. Щастя ж коли їй судилось, Хай їй в покір не стає, Що через неї розбилось Серденько щире моє (І. Манжура). розби́те се́рце. Так молодіж наша: зрости не успіє Та по-молодецьки на світі пожити, Дивись, а у нього волосся сивіє, Поглянь, вже у нього і серце розбите (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбитий — розби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розбитий — (глек) побитий; (човен) потрощений; (чобіт) рваний; (- армію) розгромлений, переможений; (- ходу) нетвердий; (горем) пригнічений; (- тіло) безсилий, кволий; (голос) хрипкий, тремтливий; (шлях) вибитий, вибоїстий; (- долю) занапащений, знівечений... Словник синонімів Караванського
  3. розбитий — див. переможений Словник синонімів Вусика
  4. розбитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбити 1-11), 15). || розбито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Розколотий на шматки, потрісканий, побитий. 3》 у знач. прикм. Дуже поношений, рваний (про взуття). 4》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розбитий — РОЗБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розби́ти 1–11, 15. В моєму номері була розбита шибка в вікні, а через неї дув вітер (І. Нечуй-Левицький); Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець (О. Словник української мови у 20 томах
  6. розбитий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. розбитий — РОЗБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розби́ти 1-11, 15. В моєму номері була розбита шибка в вікні, а через неї дув вітер (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах