розкладати

РОЗКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, і рідко РОЗКЛА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКЛА́СТИ і рідше РОЗІКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що, рідко кого.

1. що. Класти, розставляти, розміщати окремо одне від одного, у різних місцях (все або багато чого-небудь).

Баба принесла ложки, видельця й ножі й розкладала їх [на столі] з такою повагою, неначе готувалась приносити жертву богам (І. Нечуй-Левицький);

Буде тяжко покарано [наглядача], щоб не розкладав газет по столиках (І. Багряний);

Він помагав мені розкласти речі в призначеній для мене кімнаті (М. Коцюбинський);

// Класти на якій-небудь поверхні знаряддя праці, їжу, білизну тощо, готуючись до роботи, обіду, відпочинку і т. ін.

Під возом в холодочку на розстеленій ряднині мати розкладала полудень (А. Іщук);

Озирнувся [Тимко], вона вже стояла ззаду і посміхалась: – Давай тобі постельку постелю, – і швидко почала розкладати постіль (Григорій Тютюнник);

Розіклавши папери, Таня почала їх уважно перечитувати й ставити на кожному з них свої помітки (Г. Епік);

Дідок завжди сидів у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне шкураття (Григорій Тютюнник);

// Розміщувати, розставляти що-небудь у порядку, зручному для загального огляду.

Хлопці вже починали читати склади на .. табличках, які розкладав і складав професор (І. Франко);

– Збудуємо з цієї хати-пустки клуб, а потім розкладемо тут наші експонати, гербарії, колекції, зібране насіння, коробки з жуками та метеликами, – захоплено продовжував Льошка (Ю. Мокрієв);

// Розподіляти що-небудь на порції.

Торти розкладають на десертні тарілочки лопаточками, а пиріжки і печиво – щипцями (з наук.-попул. літ.);

– Прошу, – вклоняється господиня, – сідайте до столу .. – Марія Миронівна розкладає яєчню (В. Собко);

// Класти у певному порядку гральні карти, займаючись ворожінням або пасьянсом.

Коло лампи нахилившись сиділа молодиця й розкладала брудні, обірвані, м'які карти (Грицько Григоренко);

Звеліла [пані] подати чаю, замовкла, задумалась й знов розклала пасьянс (М. Коцюбинський).

2. що. Класти що-небудь, розправляючи, розтягуючи по поверхні.

Здається, він ладен був скаржитись на складачів карти, та біда, що нікуди було подати скаргу. Тому Антонович сам робить і висновок, наче виставляє школярам оцінку. – Я їх навчу складати, – погрожує він, розкладаючи карти на вичовганих колінах (О. Гончар);

Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розклав великі шматки полотна білити на сонці (М. Коцюбинський);

// Класти, розгортаючи що-небудь (книгу, зошит і т. ін.).

Я сідаю біля нього [директора] й розкладаю на столі конституцію (Ю. Яновський);

// Простягати, простирати що-небудь (гілля, крила, ноги і т. ін.).

Стара дуплява грушка широко розкладала довге гілля (Н. Кобринська);

// Розставляти який-небудь складений предмет, розгинаючи, розпрямляючи в місцях згину, з'єднання.

Брезентова розкладайка жде свого господаря в садку. Віталик розклав її, випробував, приліг (О. Гончар).

3. що. Укладаючи дрова, хмиз і т. ін., розпалювати, розводити вогонь.

Ніхто не знав, що робити: чи спати йти лягати, чи знову розкладати ватру та лагодити сніданок (Г. Хоткевич);

Мов в купальну ніч на грищі Розіклали ось кострище Та й засіли околеса, Як рибалки коло плеса (І. Манжура);

Отак би й я: розклав багаття десь, щоб .. ані душі довкола (В. Стус).

4. що. Ділити на складові частини, елементи.

Слухає, слухає [Марусяк].., з хоробливою [хворобливою] швидкістю розкладає звук на його складники, підшукує причини (Г. Хоткевич);

З допомогою світла рослина розкладає вуглекислий газ, що є в атмосфері, на кисень і вуглець (з наук. літ.);

Капличка така проста, що можна її розкласти на два-три елементи (М. Коцюбинський);

Якби кисень, що поглинається земними рослинами і тваринами у процесі дихання, не утворював воду, то протягом двох мільйонів років рослинність земної кулі розклала б всі моря і океани, всю воду на землі (з наук.-попул. літ.);

// Піддавати розпадові (про мікроби, бактерії і т. ін.).

Мікроорганізми, розкладаючи рослинні рештки, збагачууть ґрунт перегноєм і мінеральними речовинами, доступними рослинам (з навч. літ.);

// Подавати який-небудь математичний вираз у вигляді суми або добутку інших виразів.

Розкласти число на доданки;

// також рідко кого. Аналізуючи що-небудь, ділити умовно на складники.

Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе (Ю. Мушкетик);

Єсть різні елементи, на які можна розкласти всяку творчість аналізом (В. Еллан-Блакитний).

5. що, розм. Піддавати що-небудь детальному аналізові.

Говорив Суворий .. Він розкривав перед аудиторією минуле культурницьких і культурних процесів, по ниточці розкладав течії (Олесь Досвітній).

6. що. Розподіляти що-небудь між кимсь, керуючись певними розрахунками.

Суд вирікала [Дідона], закони заводила і поміж людьми То постановою, То жеребком розкладала роботи (М. Зеров).

7. також кого, перен. Доводити до повного морального занепаду, розладу; дезорганізовувати.

– Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (Іван Ле);

Розкладати колектив.

(1) Розклада́ти / розкла́сти (розікла́сти) чемода́н (скри́ньку і т. ін.) – виймаючи речі з чемодана (скриньки і т. ін.), розбирати їх, розміщати, розставляти.

Звичайно, можна було сказати, що вона не вкладає, а, навпаки, розкладає свій чемодан, але дурити Дарину Павлівну Марта не могла (В. Собко);

Тоня розклала свою сумку-аптечку (А. Головко);

(2) Розклада́ти / розкла́сти ро́зумом (в умі́, і сяк, і так і т. ін.) – все зважувати перед тим, як приймати яке-небудь рішення.

[Грицько:] Уже ж я і сяк розкладаю, і так; голова кругом від думок іде, і нічого не пригадаю (Панас Мирний).

◇ Кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти) див. кла́сти;

(3) Розкла́сти / розклада́ти по поли́чках що, рідко кого – розібрати все до дрібниць, встановлюючи певну систему, логічну послідовність.

Любить чоловік [Кирик] дивитися за порядком не тільки на своєму обійсті, а й на чужому, і в сусідську душу прагне зазирнути, щоб розкласти все там по поличках (Є. Гуцало).