розминати

РОЗМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІМ'Я́ТИ, зімну́, зі́мне́ш, док., що.

1. Мнучи, розтираючи що-небудь, робити його м'яким або перетворювати в м'яку масу; роздрібнювати, розтирати.

Крокуючи узбіччям дороги, скульптор раз у раз підбирав на схилах глину, розминав її в пальцях (О. Гончар);

Дід Федір розминає в руках блискучий буковий листочок (О. Ільченко);

// Розтираючи (колосок), виминати зерно.

Швидко вистигне тут колос. Прийде сива борода на ниву, розімне його в шершавій своїй долоні, замислиться (І. Волошин);

// Мнучи, розправляти що-небудь.

Спроквола дістав [майстер] сірники, розім'яв погаслу цигарку і припалив знову (Ю. Мушкетик).

2. розм. За допомогою рухів відновлювати гнучкість, еластичність (кінцівок, частин тіла).

Хома зводиться врешті. Розминає залежане тіло і ліниво, поволі, весь кострубатий і чорний, відходить у пітьму (М. Коцюбинський);

Оксен .. мружився від сліпучого сонця і розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Григорій Тютюнник);

Від річки повернувся Карпо і одразу попрямував до турніка. Кожного ранку він любить розім'яти м'язи (А. Шиян).

◇ (1) Розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́, кісточки́) – за допомогою рухів, зміни положення тіла позбуватися відчуття втоми, скованості, оніміння суглобів і т. ін.

Люд, що, певне, звик до різних пригод у дорозі, поводиться досить стримано, без нервувань: той гумку жує над кермом, той вийшов, розминає кості (О. Гончар);

Після відбою козаки гомінким натовпом поверталися на своє місце. – Ну, трохи розім'яли кісточки? – допитувався генерал. – Не ремствуємо (С. Добровольський);

Дід Мусій зліз з свого воза. “Розім'яти старечі кості час”, – подумав, пошукав очима Василя, попростував до нього (Н. Рибак).