розправляти

РОЗПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., РОЗПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. розпра́влять; док., що.

1. Розпрямляти, розрівнювати, розгладжувати, зручно розміщувати що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте.

Одні побігли за човнами, другі розправляли невід (Панас Мирний);

Дівчина знає своє: підхоплює, розправляє свіже сіно і топче його до болю в ступнях (М. Стельмах);

Щорс вийняв аркушик паперу і повільно його розправив (О. Довженко);

// Розгортати, розкривати (листя, пелюстки).

Лопухи розправляли під сонцем широкі м'ясисті вуха (О. Донченко);

Розправили зів'яле листя овочі (І. Багмут);

// Приводити що-небудь у порядок, надаючи йому чепурного вигляду.

Наділа [Мотря] спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все походжала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе (І. Нечуй-Левицький);

Співачка спустила ноги з канапи і розправила на колінах пишну спідничку (Олесь Досвітній);

Комісар .. п'ятірнею розправив рідкувате біляве волосся (Ю. Збанацький).

2. Випрямляти, розгинати, випростувати що-небудь.

Становий .. почав потягатися та розправляти спину (Панас Мирний);

Він, розправляючи задеревілі ноги і з відзвичаєння сильно шкутильгаючи на поранену ногу, почав обережно вилазити з своєї криївки (М. Грушевський);

Ширше груди розправляйте, Ніг в колінах не згинайте (М. Стельмах);

Антон сів під кущем, розправив свої криві ноги й подивився на дужі руки (С. Чорнобривець);

* Образно. І рідний край, затиснений в півкулі географічних карт, розправив плечі (В. Стус);

Бува, сама зелена красуня [ялинка] розправить пухнаті віти і скине тепер уже недоречне вбрання [сніг] (з наук.-попул. літ.).

◇ Випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі див. випро́стувати;

Розгина́ти (розправля́ти, випро́стувати) / розігну́ти (розпра́вити, ви́простати) спи́ну див. розгина́ти;

(1) Розправля́ти (розгорта́ти, розпросто́вувати і т. ін.) / розпра́вити, розпро́стувати (розгорну́ти, розпро́ста́ти і т. ін.) кри́ла (кри́льця):

а) починати діяти на повну силу, виявляти всі свої здібності.

Ремо почав переконуватися, що схований до того в панцир мозок Гюлле .. розправляє свої крила (Олесь Досвітній);

На Україні розправляє крила національне відродження, що його не можна спинити жодними поліційними законами й навіть терором (О. Шугай);

Щоголів-лірик часами умів розправити крила і тоді досягав таких вершин ліризму, як ніхто з поетів пошевченківської пори (М. Зеров);

Осипу ставало тiсно в одноманiтному оточеннi аптеки. Хотiлося розправити крила в молодому летi (І. Пільгук);

І якщо розгорнути крила Вам поможе цей кволий такт, Знать не дурно ти, серце, билось. І згоріло не просто так! (С. Караванський);

// діяти рішуче, сміливо, енергійно.

Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем (Леся Українка);

Тут [у партизанському загоні] він розправив крила, і командир загону словак Ян Смрек сказав: – Ти став орлом, друже (Н. Рибак);

Не спи, народ, розпростуй дужі крила Над даллю міст, аулів і портів! (Л. Первомайський);

б) набирати сили, могутності, всебічно розвиватися.

Спи спокійно, поет! Україна твоя вже розправила крила орлині так, як мріяв колись ти в жагучих піснях, на засланні, в тяжкій самотині (В. Сосюра);

Йому лише за тридцять, але за його плечима вже розправляє крила слава (М. Слабошпицький).

РОЗПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., РОЗПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. розпра́влять; док., діал.

Говорити докладно.

Другий .. розправляв живо й голосно, жестикулюючи руками (І. Франко);

Він починав розправляти про яку-небудь тезу вроді [на зразок] “буття опреділяє свідомість” (Г. Хоткевич).