розправлятися
РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся, недок., РОЗПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розпра́вляться; док.
1. Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте).
Метка цеглина одбила і в ції [цієї ящірки] хвоста .. Хвіст, мов невеличка рибка, тріпався, .. то в кільце згортувався [згортався], то як швайка розправлявся (Панас Мирний);
// Вирівнюючись, розгладжуючись, зникати (про зморшки, складки і т. ін.).
У старого мов і зморшки на лобі почнуть розправляться (Панас Мирний);
На обличчі [Мармури] розправились борозни, привітнішим став погляд (С. Чорнобривець);
// Розгортатися, розкриватися (про листя, пелюстки).
На стеблині польового маку встигла розправитись лише одна червона, як жарина, пелюстка (С. Чорнобривець).
2. Випрямлятися, розгинатися, випростуватися.
– Що там таке? – боязко спитала вона, розправляючись і зводячи на діда свої очі (Панас Мирний);
Гнат розправився на всі плечі і вже глянув на Марію (П. Панч);
Аж ось прокинувсь чоловік, розправивсь, позіхнув (Грицько Григоренко);
З лялечки виходить метелик з маленькими м'якими крилами. Він кілька годин сидить на одному місці, поки його крила розправляться й зміцніють (з навч. літ.).
РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., РОЗПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розпра́вляться; док., з ким – чим.
1. Учиняти розправу над ким-небудь, карати, мститися за щось.
Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав (Панас Мирний);
З паліями самі, не дожидаючи війська, своєю властю розправились (А. Головко);
Ні для кого не секрет, що .. атестації дають змогу легко і потай розправитися з невгодними, незручними працівниками, котрі мислять критично (з газ.);
// Бажаючи звільнитися від кого-небудь, знищувати його.
Пани весь час намагались зловити Кармалюка, щоб з ним розправитись, та все це їм не вдавалось (з легенди);
– А як же думаєш розправитися з паном? (М. Стельмах);
Вони, як ми, розправляться з катами, і вийдуть “на-гора” з задушливої мли (В. Сосюра).
2. розм. З'їдати що-небудь повністю, не залишаючи нічого.
Сачко тим часом розправлявся з поросям, поливаючи його густим білим соусом (Л. Дмитерко);
Він сів до столу, випив вина й почав розправлятися з гусаком (С. Добровольський).
Значення в інших словниках
- розправлятися — розправля́тися 1 дієслово недоконаного виду розгладжуватися; випростовуватися розправля́тися 2 дієслово недоконаного виду учиняти розправу; з'їдати Орфографічний словник української мови
- розправлятися — 1. вирівнюватися, розгладжуватися, розпростуватися; (- людину) випростуватися, розгинатися, випрямлятися, о. схоплюватися на рівні ноги; 2. (з ким) чинити розправу над, карати кого, мститися кому. Словник синонімів Караванського
- розправлятися — див. бити; карати Словник синонімів Вусика
- розправлятися — I -яюся, -яєшся, недок., розправитися, -влюся, -вишся; мн. розправляться; док. 1》 Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте). || Вирівнюючись, розгладжуючись, зникати (про зморшки, складки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розправлятися — Мстити, помстити Словник чужослів Павло Штепа
- розправлятися — розправля́ються / розпра́вляться пле́чі у кого і без додатка. Хто-небудь почуває себе впевнено, діє сміливо, рішуче. Розправляються плечі, в грудях росте високе почуття гордості (Д. Ткач). Фразеологічний словник української мови
- розправлятися — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- розправлятися — РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся, недок., РОЗПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розпра́вляться; док. 1. Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім’яте). Метка цеглина одбила і в ції [цієї ящірки] хвоста.. Словник української мови в 11 томах