розправляти

РОЗПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., РОЗПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. розпра́влять; док., перех.

1. Розпрямляти, розрівнювати, розгладжувати, зручно розміщувати що-небудь скручене або зіжмакане, зім’яте.

Одні побігли за човнами, другі розправляли невід (Мирний, І, 1954, 312);

Дівчина знає своє: підхоплює, розправляє свіже сіно і топче його до болю в ступнях (Стельмах, Хліб.., 1959, 538);

Щорс вийняв аркушик паперу і повільно його розправив (Довж., Зач. Десна, 1957, 107);

// Розгортати, розкривати (листя, пелюстки).

Лопухи розправляли під сонцем широкі м’ясисті вуха (Донч., IV, 1957, 218);

Розправили зів’яле листя овочі (Багмут, Подвиг.., 1961, 51);

// Приводити що-небудь у порядок, надаючи йому чепурного вигляду.

Наділа [Мотря] спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все походжала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе (Н.-Лев., II, 1956, 293);

Співачка спустила ноги з канапи і розправила на колінах пишну спідничку (Досв., Вибр., 1959, 210);

Комісар.. п’ятірнею розправив рідкувате біляве волосся (Збан., Сеспель, 1961, 32).

2. Випрямляти, розгинати, випростувати що-небудь.

Становий.. почав потягатися та розправляти спину (Мирний, IV, 1955, 382);

Ширше груди розправляйте, Ніг в колінах не згинайте (Стельмах, V, 1963, 336);

Антон сів під кущем, розправив свої криві ноги й подивився на дужі руки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 41).

◊ Розправля́ти (розпра́вити) кри́ла див. крило́;

Розправля́ти (розпра́вити) кри́льця див. кри́льце́;

Розправля́ти (розпра́вити) пле́чі:

а) див. плече́;

б) сприяти появі в кому-небудь нової сили, енергії.

Такий не міг неправди говорити. Було щось в нім, що плечі розправляло (Брат., Пора.., 1960, 11).

РОЗПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., РОЗПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. розпра́влять; док., діал. Говорити докладно.

Другий.. розправляв живо й голосно, жестикулюючи руками (Фр., VIII, 1952, 321);

Він починав розправляти про яку-небудь тезу вроді [на зразок] «буття опреділяє свідомість» (Хотк., І, 1966, 147).