романс

РОМА́НС, у, ч.

1. Невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту, для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари, арфи і т. ін.).

З дверей Таниної кімнати чути голос Любуші, що співає романс Шуберта (І. Кочерга);

О, заспівайте дівчині романс! Жінки втомились бути не прекрасними (Л. Костенко);

Ми з гордістю говоримо про український романс і його кращих інтерпретаторів, майстрів камерного мистецтва (з наук. літ.);

// В інструментальній музиці – невелика п'єса наспівного мелодійного характеру.

Олеся, убрана в новеньку сукню, .. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький);

– Я шукаю собі дружину, – закінчив він, – розумієш, дружину, а не “кохану” з романсів. – А я шукаю кохання, – сказала дівчина (В. Підмогильний).

2. Невеликий ліричний, переважно інтимного характеру вірш, покладений на музику.

Пісні та романси українських поетів;

Поезія [В. Сосюри] “Коли потяг у даль загуркоче” стала задушевним романсом і давно співається в народі (з навч. літ.).

3. діал. Роман (див. рома́н¹ 2).

Вона була зроду така, що не любувалася в ніяких романсах, ні в дозволених, ні в заборонених. Коли ж кому мило її поцілувати, то що це їй вадить? (Л. Мартович).

◇ (1) Цига́нський рома́нс – жанр російського романсу, пісні, який склався під впливом особливої манери їх виконання циганами.

– Вам от циганські романси не до вподоби, а коли б ви почули, як їх самі цигани співають (Леся Українка);

У прийомній за столом сидить Людмила Федорівна. Вона переглядає папери, пише, наспівуючи мотив “пристрасного” циганського романсу (З. Мороз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

романс

Значення в інших словниках