роса

РОСА́, и́, ж.

Краплі води, що осідають на поверхні ґрунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний шар повітря.

Поки сонце зійде, роса очі виїсть (Номис);

Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський);

Трава сивою росою була запорошена, і холодок приємно дихав в лице (В. Винниченко);

За лісами день згасає, на траву спадають роси (О. Гуреїв);

Вставали ми рано, ще тільки починала парувати роса (М. Чабанівський);

Під ранок ставало зимно .. на кінські гриви падала холодна роса (В. Дрозд);

* У порівн. Ті сльози швидко висохли, як роса на сонці (І. Нечуй-Левицький);

Росою холодною піт ліг на лоб (І. Нехода);

Дитяча печаль – як ранкова роса. Вигляне сонечко – роса безслідно щезне (М. Слабошпицький);

// Мокра від таких крапель трава.

Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає (Т. Шевченко);

На світанні знову була атака, ішли на схід сонця по скупих серпневих росах (О. Гончар);

– У нас оце якраз яблука падають... Вийдеш на світанку, а вони – бух, бух. Візьмеш із роси, а вони свіжі, холодні (Григорій Тютюнник);

// Пора доби, коли осідають такі краплі.

Одного ранку ще до сонця, по білій росі, завідав [провідав] він мене у пасіці (Марко Вовчок);

Над лугом підуть тихим льотом журавлі .. В похід росою рушили з землі... Птахи в похід (Ю. Яновський);

Зустрінеться ватага косарів У час вечірніх рос, що впали на покоси (М. Рильський);

// Краплі будь-якої рідини, що осідають на чому-небудь, покривають щось.

Антоша став мокрий і червоний од борщу та хазяйських турбот. На його білому лобі густо осіла роса (М. Коцюбинський);

Окуляри в теплій хаті зайшли росою, і староста нікого не видів (Л. Мартович);

Чом очі карі сліз роса укрила..? (І. Гончаренко);

Виписувався сивоголовий .. Лікарі тисли йому руку. Сестрички ронили солону росу. Та й пацієнти чухали очі (А. Крижанівський).

(1) Ме́дяна́ роса́ – солодкувата рідина, що виступає на листі і стеблах рослин в результаті їх пошкодження.

На ушкоджених листі і плодах появляються крапельки масткої солодкуватої рідини .. Ці крапельки здавна називаються медяною росою (з наук.-попул. літ.);

Пила [Настуся] кохання, наче бджола медяну росу (І. Нечуй-Левицький).

△ (2) Борошни́ста роса́ – назва хвороби рослин, при якій на листі і стеблах з'являється білий наліт, що нагадує борошно.

Борошниста роса .. найбільше уражує пізні посіви люпину (з наук. літ.).

◇ Щоб тобі́ (йому́, їй і т. ін.) з води́ й [з] роси́ йшло <�З роси́ та з води́ [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)]> див. іти́;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) роса́ на со́нці:

а) (зі сл. зни́кнути, зги́нути і т. ін.) швидко, безслідно, безповоротно.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці (П. Чубинський);

б) (зі сл. шви́дко.) дуже, надзвичайно.

Закоханість у доньку статського радника Бабаніна зникла [у Костянтина] швидко, як роса на сонці (М. Слабошпицький).