роса

РОСА́, и́, ж. Краплі води, що осідають на поверхні грунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний шар повітря.

Поки сонце зійде, роса очі виїсть (Номис, 1864, № 5679);

Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (Коцюб., І, 1955, 148);

За лісами день згасає, на траву спадають роси (Гур., Друзі.., 1959, 11);

Вставали ми рано, ще тільки починала парувати роса (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 83);

*У порівн. Ті сльози швидко висохли, як роса на сонці (Н.-Лев., III, 1956, 340);

Росою холодною піт ліг на лоб (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 97);

//Мокра від таких крапель трава.

Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає (Шевч., І, 1963, 65);

На світанні знову була атака, ішли на схід сонця по скупих серпневих росах (Гончар, II, 1959, 329);

— У нас оце якраз яблука падають… Вийдеш на світанку, а вони — бух, бух. Візьмеш із роси, а вони свіжі, холодні (Тют., Вир, 1964, 349);

// Пора доби, коли осідають такі краплі.

Одного ранку ще до сонця, по білій росі, завідав він мене у пасіці (Вовчок, VI, 1956, 218);

Над лугом підуть тихим льотом журавлі.. В похід росою рушили з землі… Птахи в похід (Ю. Янов., V, 1959, 76);

Зустрінеться ватага косарів У час вечірніх рос, що впали на покоси (Рильський, II, 1946, 144);

// Краплі будь-якої рідини, що осідають на чому-небудь, покривають щось.

Антоша став мокрий і червоний од борщу та хазяйських турбот. На його білому лобі густо осіла роса (Коцюб., II, 1955, 386);

Окуляри в теплій хаті зайшли росою, і староста нікого не видів (Март., Тв., 1954, 197);

Чом очі карі сліз роса укрила..? (Гонч., Вибр., 1959, 341).

∆ Борошни́ста роса́ — назва хвороби рослин, при якій на листях і стеблах з’являється білий наліт, що нагадує борошно.

Борошниста роса.. найбільше уражує пізні посіви люпину (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 159);

Ме́дяна́ роса́ див. ме́дяни́й.

◊ Щоб тобі́ (вам) з води́ й [з] роси́ йшло́ див. іти́.