ручка

РУ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш. до рука́ 1.

[Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подав руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Панас Мирний);

За порогом, посіпуючи довжелезну .. бороду, стояв дід і тримав за ручку маленьку дівчинку (Ю. Смолич);

* У порівн. Віти білуваті .. Ручками маляти Тягнуться в вікно (Т. Масенко).

2. Частина предмета, за яку його держать або беруть рукою.

Часом діти грались новими цяцьками, уламками пляшечок, ручками од дверей (М. Коцюбинський);

Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (М. Трублаїні);

// Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою.

Робота біля кіноапарата мені дуже подобалась, і я .. допомагав дяді Антонові і не раз навіть сам крутив ручку (Л. Смілянський).

3. Прилад для писання.

Гнат узяв ручку і поліз пером по аркушеві паперу (Григорій Тютюнник).

4. Частина крісла, дивана і т. ін., на яку, сидячи, спираються рукою, ліктем; підлокітник.

Лара сиділа на ручці крісла (Ю. Шовкопляс).

5. Те саме, що гриф².

Бандура складається з овального випуклого кузова.., від кузова йде гриф, або ручка, з невеличкою головкою (з навч. літ.).

6. с. г. Смуга покосу на один захват коси.

Ще нижче хилиться косар, з горба косячи, ще ширшу візьме ручку (Г. Хоткевич);

Коли брала [Горпина] кісся в руки й заходила косити, – її ручка була найширша, і ніхто за нею не міг угнатися (Ю. Яновський).

Дохо́дити / дійти́ ру́чки див. дохо́дити;

(1) Кулькова́ ру́чка – ручка для писання, в якій пастоподібне чорнило з контейнера передається за допомогою невеликої кульки, яка розміщена в його кінці і під час притискання та ковзання по поверхні передає чорнило на неї.

Черговий весело засміявся, присунув до себе аркушик паперу, вийняв кулькову ручку з кітеля (О. Бердник);

Гість обережно зводиться й підходить до мого столу, з цікавістю стежачи за .. нескінченною мережкою з-під кулькової ручки (І. Білик);

Кулькова ручка перестала писати. Я спробував розписати її на зворотi зошита. Чорнило таки закiнчилося (Г. Вдовиченко);

(2) Самопи́сна ру́чка – ручка з уміщеним у її корпусі резервуаром для чорнила чи пасти, які автоматично надходять під час писання.

Кінчивши з перев'язкою, Воронцов дістав аркуш паперу, самописну ручку і наготувався писати (О. Гончар);

Ходи́ти під ру́чку див. ходи́ти.

◇ (3) Бі́лі ру́чки лама́ти (д) див. лама́ти;

(4) Бі́лі ру́чки ломи́ти (д) див. лама́ти;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (схопи́тися) у ру́чки див. бра́тися;

Дово́дити / довести́ до ру́чки див. дово́дити;

(5) До ру́чки – уживається для вираження крайньої негативної межі, міри чого-небудь; далі вже нікуди.

– Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Ю. Збанацький);

Поки він був відсутній, тут не тільки не подумали зняти питання як непідготовлене, а добалакалися до ручки (П. Загребельний);

І ореоли, і зірки, і тихі сльози, й стерті пучки... І враз – мов нагаєм важким: чом дожилися ми до ручки (Н. Поклад);

Зго́рнуться (згорну́лися) ру́ки (ру́чки) див. згорта́тися;

З пу́чок та з ру́чок див. пу́чка;

(6) Ні ру́чок, ні пу́чок не чу́ти (д) див. чу́ти;

Побра́тися за ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) див. побра́тися;

Побра́тися попі́д ру́ки (ру́чки) див. побра́тися;

Позолоти́ти ру́ку (ру́чку) див. позоло́чувати;

Покаля́ти ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) див. покаля́ти;

(7) Помозо́лити свої́ ні́жні ру́чки (д) див. мозо́лити;

(8) Ру́чками та пу́чками; З ру́чок та з пу́чок – власною тяжкою працею.

Не турбується втратою, бо теж гроші не зароблені ручками та пучками, не кривавії, а ласкавії (Марко Вовчок);

Із пучок та з ручок живе (Номис);

Батько розгнівався: “Я господарство теє з ручок та з пучок збирав, а ти будеш його руйнувати ..” (С. Чорнобривець);

Сла́бість на пра́ву ру́чку див. сла́бість.