1. Словник української мови Грінченка

ручка

Ручка, -ки

ж.

1) ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. Ном. № 11518. у ручки з ким братись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. Лохв. у.

2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище (Сим. 24), въ вилкѣ — черенокъ (Шух. І. 291), рукоятка въ пилѣ (Шух. І. 175), въ ножницахъ — часть, куда входять пальцы (Шух. І. 153), въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой (Шух. І. 169), у келефа — верхняя часть, за которую держится рука (Шух. І. 274), ручка у огнива (Шух. І. 284, у лучка, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника (Шух. І. 257), у триба (МУЕ. III.

17) и пр.

3) Каждая изъ пари желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Пас. 150. 4; Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). КС. 1882. VIII, 281, 1892. III. 383.

5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подь ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (см. коритко, риштак). Мик. 481.

6) Одна полоса покоса. Вх. Зн. 5. Пройшли одну ручку.

7) божої матері. раст. Anastatica dierochumtica L, іерихонская роза. ЗЮЗО. І. 31.

8) — пресвято́ї дїви. раст. Gymnadeniа conopsea. Лв. 99.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ручка — Ру́чка прізвище Орфографічний словник української мови
  2. ручка — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. ручка — I [ручка] -чкие, д. і м. руц':і, р. мн. -чок (кінцівки) II [ручка] -чкие, д. і м. руц':і, мн. ручкие/ручки, ручок дв'і ручкие (рукоятки; письмове приладдя) Орфоепічний словник української мови
  4. ручка — -и, ж. 1》 Зменш. до рука 1). 2》 Частина предмета, за яку його держать чи беруть рукою. || Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою. 3》 Прилад для писання. 4》 Частина крісла, дивана і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ручка — 1. держальце, (дверей) клямка, (писати) перо, див. черенок 2. це мала рука Словник чужослів Павло Штепа
  6. ручка — РУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до рука́ 1. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подав руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Панас Мирний); За порогом, посіпуючи довжелезну .. бороду, стояв дід і тримав за ручку маленьку дівчинку (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. ручка — ру́чка → руця: ◊ цілу́ю ру́чки = цілу́ю ру́ці: Приїхала теж жінка мовознавця (Юська). Так воно є: з жінкою зв'язатися легко, відчепитися трудно. Вона знала мене з вигляду й привіталась: “Добридень, пане Маківко!” – “Цілую ручки, пані Парцюхова”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ручка — дійти до ручки Дійти до кінця. Зовсім до ручки дійшла — третій місяць у м'язах трем не вщухає (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
  9. ручка — дово́дити / довести́ до ру́чки. 1. що. Занедбувати, занехаювати що-небудь. Тваринництво в господарстві довели до ручки (З усн. мови). 2. кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження, незадоволення і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  10. Ручка — див. Ручка, Анатолій Олександрович Філософський енциклопедичний словник
  11. ручка — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови
  12. ручка — Ру́чка, ру́чки, ру́чці; ру́чки, ру́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ручка — РУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш, до рука́ 1. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подав руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Мирний, V, 1955, 150); За порогом, посіпуючи довжелезну.. Словник української мови в 11 томах