Ручка

Значення в інших словниках

1. Ручка — Ру́чка прізвище Орфографічний словник української мови
2. ручка — див. держак Словник синонімів Вусика
3. ручка — I [ручка] -чкие, д. і м. руц':і, р. мн. -чок (кінцівки) II [ручка] -чкие, д. і м. руц':і, мн. ручкие/ручки, ручок дв'і ручкие (рукоятки; письмове приладдя) Орфоепічний словник української мови
4. ручка — -и, ж. 1》 Зменш. до рука 1). 2》 Частина предмета, за яку його держать чи беруть рукою. || Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою. 3》 Прилад для писання. 4》 Частина крісла, дивана і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ручка — 1. держальце, (дверей) клямка, (писати) перо, див. черенок 2. це мала рука Словник чужослів Павло Штепа
6. ручка — РУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до рука́ 1. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подав руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Панас Мирний); За порогом, посіпуючи довжелезну .. бороду, стояв дід і тримав за ручку маленьку дівчинку (Ю. Словник української мови у 20 томах
7. ручка — ру́чка → руця: ◊ цілу́ю ру́чки = цілу́ю ру́ці: Приїхала теж жінка мовознавця (Юська). Так воно є: з жінкою зв'язатися легко, відчепитися трудно. Вона знала мене з вигляду й привіталась: “Добридень, пане Маківко!” – “Цілую ручки, пані Парцюхова”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. ручка — дійти до ручки Дійти до кінця. Зовсім до ручки дійшла — третій місяць у м'язах трем не вщухає (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
9. ручка — дово́дити / довести́ до ру́чки. 1. що. Занедбувати, занехаювати що-небудь. Тваринництво в господарстві довели до ручки (З усн. мови). 2. кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження, незадоволення і т. ін. Фразеологічний словник української мови
10. ручка — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови
11. ручка — Ру́чка, ру́чки, ру́чці; ру́чки, ру́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. ручка — РУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш, до рука́ 1. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подав руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Мирний, V, 1955, 150); За порогом, посіпуючи довжелезну.. Словник української мови в 11 томах
13. ручка — Ручка, -ки ж. 1) ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. Ном. № 11518. у ручки з ким братись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. Лохв. Словник української мови Грінченка