рух

РУХ — спосіб реалізації суперечності буття, форма його існування. Будь-яке явище одночасно виступає як "щось", тобто є визначеним (конечним, абсолютним, одиничним і т. д.), і як "інше", невизначене (як прояв безконечного, відносного, загального і т. д.). Існуюче таким чином протиріччя у поєднанні "щось" та "іншого" виступає як Р. Складність теоретичного проникнення в сутність Р. обумовлюється неочевидністю його зв'язку з протиріччям. Тому історичне пізнання Р. здійснювалося поступово й опосередковано: через з'ясування всезагального його характеру, співвідношення з речами, спокоєм тощо. Всезагальність Р. — одна з вихідних і провідних ідей, яка висловлювалася стародавніми філософами Китаю, Індії, Греції. Сутність цієї ідеї яскраво виразив Геракліт у відомому "все тече". Він же висловив здогад про зв'язок Р. з боротьбою протилежностей. Думка про всезагальність Р. обстоювалася пізніше Толандом, Гольбахом, Дидро, Ламетпрі та ін., які тяжіли до механістичного розуміння Р. Гегель вважав, що "протиріччя ... рухає світом", отже, безпосередньо пов'язав Р. із суперечністю буття. У марксизмі Р. розглядався як атрибут, форма і спосіб буття матерії, як породження "єдності і боротьби протилежностей" і визначався як "зміна взагалі". Відрив Р. від його суперечливої сутності призводив до того, що цю сутність шукали поза його межами (форму у Аристотеля і Томи Аквінського, "божественний першопоштовх" у Ньютона та ін.), або тлумачили його як самодостатню сутність безвідносно до носіїв суперечностей ("енергетизм" Оствальда). Абстрагування Р. від його носіїв породжує ще один наслідок — релятивізм, тобто ігнорування моменту спокою, який завжди присутній у Р. Ігнорування моменту спокою приводило в історії філософії до уявлення про буття як про певну ілюзію (релятивізм Кратила, актуалізм Джентиле та ін.), а відкидання моменту змінюваності викликає картину буття як єдиного і нерухомого (Парменід та інші елеати). В сучасній філософії суперечливий характер Р. розкривається за допомогою понять "межа", "поверхня". Так, Дельоз, спираючись на філософію стоїків і феноменологію Гуссерля, розглядає Р. у формі "подій", які є відношеннями тіл у світі, але самі не є тілами. За Дельозом, треба шукати головний сенс — те "нейтральне", у якому немає різниці між специфічним і загальним, одиничним і універсальним, особовим і безособовим, тобто те, у якому знімаються і відроджуються протиріччя. У відповідності до конкретних ситуацій Р. існує в нескінченній кількості проявів, форм. Типами Р. є становлення і деградація, розвиток (прогрес і регрес), оновлення. Важливе значення проблема Р. і суперечностей завжди мала в суспільній теорії і практиці. Найпослідовніше вона виявилася в марксизмі, який розглядав класову боротьбу як рушійну силу історії. Через суперечливі відносини суб'єктів і об'єктів, людини і суспільства розглядають суспільні процеси Адорно і Габермас, Маркузе та ін. Суперечливий характер Р. пізнання досліджується в позитивізмі (Кун, Тулміе, Феєрабенд та ін.), критичному раціоналізмі Поппера, "новому раціоналізмі" Башляра, генетичній епістемології Піаже та ін.

В. Кизима

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рух — Біганина, вовтузнява, вошколупіння, метушня, перебіг, посування, прямування, рухання, сновигання, совання, совгання Фразеологічні синоніми: броунівський рух Словник синонімів Вусика
  2. рух — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (застосування своєї праці, своїх зусиль до чого-небудь, у якійсь галузі), ДІ́Я, А́КЦІЯ книжн., ОПЕРА́ЦІЯ розм., ЧИН уроч., УЧИ́Н (ВЧИН) заст., уроч., ДІ́ЙСТВО заст., ДІ́ЛАННЯ діал.; ПРА́КТИКА (перев. Словник синонімів української мови
  3. рух — РУХ, у, ч. 1. філос. Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього існуючого і виявляється в безпосередній єдності перервності і неперервності простору і часу. Словник української мови в 11 томах
  4. рух — (зміна положення кого-, чого-небудь) рухання, переміщення, книжн. динаміка, (положення тіла) жест. Словник синонімів Полюги
  5. рух — [рух] -ху, м. (ў) рус'і, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  6. рух — -у, ч. 1》 філос. Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього сущого і виявляється в безпосередній єдності перервності й неперервності простору і часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рух — I поняття, яке у філософії означає: кожен перехід від можливості до дійсності (акту); всі зміни матеріальних об'єктів у часі та просторі, в тому числі суспільні зміни, а також зміни, які відбуваються в живих організмах... Універсальний словник-енциклопедія
  8. рух — Рух, -ху м. Движеніе. Гн. 1. 96. Рух його, хода, все було поважне. Левиц. Пов. 9. Словник української мови Грінченка
  9. рух — РУХ, у, ч. 1. філос. Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього сущого і виявляється в безпосередній єдності перервності і неперервності простору і часу. Словник української мови у 20 томах
  10. Рух — Рух іменник чоловічого роду назва кількох політичних течій і партій Орфографічний словник української мови
  11. рух — (мимовільний) відрух; (безладний) руханина; ФР. хід <н. пускати в рух>; (вічний) розвиток, (матерії) ФІН. зміни, перетворення, метаморфози; рухання. Словник синонімів Караванського
  12. рух — Рух, ру́ху, -хові, в ру́хові і в ру́сі; ру́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. рух — пусти́ти / пуска́ти в ді́ло (в рух). Застосувати, використати що-небудь. Марина .. казала: — Бач, якби не я, то ви б і не догадалися горіле (борошно) в діло пустити!... Фразеологічний словник української мови