рух

РУХ, у, ч.

1. філос. Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього існуючого і виявляється в безпосередній єдності перервності і неперервності простору і часу.

Марксистсько-ленінська діалектика вчить, що дійсність існує лише у формі руху. Руху як в просторі, так і в часі (Ком. Укр., 8, 1968, 75).

2. Процес розвитку, в результаті якого відбувається зміна якості предмета, явища і т. ін., перехід від одного якісного стану до іншого, вищого.

Мов зачарований, стою, схвильовано дивлюся, красу природи пізнаю в її одвічнім русі (Гонч., Вибр., 1959, 274).

3. Зміна положення кого-, чого-небудь унаслідок обертання, коливання, переміщення і т. ін.

Пісок лежить без руху золотий, так, як лишив його Хамсін свавільний (Л. Укр., І, 1951, 304);

Тишу тундри порушував лише рух оленів (Трубл., Вовки.., 1936, 38);

Річний рух Сонця відбувається назустріч його добовому рухові (Астр., 1956, 29);

// Переміщення транспорту, ходьба тощо в різних напрямках (на вулицях, дорогах і т. ін.).

На вулиці починався рух. Бігли дівчата, молодиці, діти з ціпками, з хворостинами. Лопотали підтички, гупали босі ноги, брехали сколошкані собаки (Коцюб., II, 1955, 16);

На шосе був рух, як вдень: легкові машини, грузовики, величезні самоскиди (Перв., Дикий мед, 1963, 391).

4. Робота якого-небудь механізму, машини, пристрою і т. ін.

Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса, паси машини (Коцюб., II, 1955, 36).

5. Зміна положення тіла або його частин (у людини або тварини).

Про журавлів ти більше не співала, А, серцем відчуваючи грозу, Хапливим рухом крадькома втирала Солону, теплу і гірку сльозу (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 138);

Стежив [Саїд-Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим.. трепетом її принадних уст (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).

◊ Ві́льні ру́хи див. ві́льний;

Сисні́ ру́хи див. сисни́й.

6. Зміна в душевному стані, викликана яким-небудь почуттям, переживанням і т. ін.;

// Розвиток процесу мислення в людини.

Рух думки.

7. перен. Громадська діяльність або масовий виступ, спрямований на досягнення певної мети.

Безмежна відданість радянського народу справі комунізму знайшла своє втілення у таких нових явищах нашого часу, як рух бригад і ударників комуністичної праці (Матер. XXI з. Компартії України, 1960, 82);

Видатним завоюванням міжнародного комуністичного і робітничого руху є створення світової соціалістичної системи (Наука.., 5, 1959, 1);

Партизанський рух.

8. перен. Розвиток дії в літературному або музичному творі.

Бренькнули ті ноти й покотились разом вниз, як камінці з гори, все швидше і швидше, все більш розганяючись, все більше захоплюючи нот, зростаючи в лавину згуків, у грізний музикальний водоспад, в якому чулась дика енергія руху (Коцюб., І, 1955, 376).

∆ Криволіні́йний рух див. криволіні́йний;

Поступа́льний рух див. поступа́льний;

Прямоліні́йний рух див. прямоліні́йний;

Слу́жба ру́ху — відділ управління на транспорті, що відає графіком переміщення поїздів, суден і т. ін.

◊ Прихо́дити (прийти́) в рух див. прихо́дити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рух — (зміна положення кого-, чого-небудь) рухання, переміщення, книжн. динаміка, (положення тіла) жест. Словник синонімів Полюги
  2. Рух — Рух іменник чоловічого роду назва кількох політичних течій і партій Орфографічний словник української мови
  3. рух — (мимовільний) відрух; (безладний) руханина; ФР. хід <н. пускати в рух>; (вічний) розвиток, (матерії) ФІН. зміни, перетворення, метаморфози; рухання. Словник синонімів Караванського
  4. рух — Біганина, вовтузнява, вошколупіння, метушня, перебіг, посування, прямування, рухання, сновигання, совання, совгання Фразеологічні синоніми: броунівський рух Словник синонімів Вусика
  5. рух — [рух] -ху, м. (ў) рус'і, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  6. рух — -у, ч. 1》 філос. Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього сущого і виявляється в безпосередній єдності перервності й неперервності простору і часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рух — РУХ, у, ч. 1. філос. Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього сущого і виявляється в безпосередній єдності перервності і неперервності простору і часу. Словник української мови у 20 томах
  8. рух — I поняття, яке у філософії означає: кожен перехід від можливості до дійсності (акту); всі зміни матеріальних об'єктів у часі та просторі, в тому числі суспільні зміни, а також зміни, які відбуваються в живих організмах... Універсальний словник-енциклопедія
  9. рух — пусти́ти / пуска́ти в ді́ло (в рух). Застосувати, використати що-небудь. Марина .. казала: — Бач, якби не я, то ви б і не догадалися горіле (борошно) в діло пустити!... Фразеологічний словник української мови
  10. рух — РУХ — спосіб реалізації суперечності буття, форма його існування. Будь-яке явище одночасно виступає як "щось", тобто є визначеним (конечним, абсолютним, одиничним і т. д.), і як "інше", невизначене (як прояв безконечного, відносного, загального і т. д.). Філософський енциклопедичний словник
  11. рух — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (застосування своєї праці, своїх зусиль до чого-небудь, у якійсь галузі), ДІ́Я, А́КЦІЯ книжн., ОПЕРА́ЦІЯ розм., ЧИН уроч., УЧИ́Н (ВЧИН) заст., уроч., ДІ́ЙСТВО заст., ДІ́ЛАННЯ діал.; ПРА́КТИКА (перев. Словник синонімів української мови
  12. рух — Рух, ру́ху, -хові, в ру́хові і в ру́сі; ру́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. рух — Рух, -ху м. Движеніе. Гн. 1. 96. Рух його, хода, все було поважне. Левиц. Пов. 9. Словник української мови Грінченка