рябий

РЯБИ́Й, а́, е́.

1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні.

– Ось тобі! – крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (І. Нечуй-Левицький);

Позаду залишилися широкі херсонські степи, зелені баштани, усіяні рябими, смугастими кавунами (І. Цюпа);

// Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий.

Пакунок був старанно замотаний у рябе полотнище (В. Кучер);

[Пронашка:] Галстук варто було б рябіший надіти, а то черевики блищать.., а галстук – пропадає (І. Микитенко);

// Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин).

Як я була у батенька, то я не робила, Рябу гуску на мотузку до води водила (з народної пісні);

Устина Гординська з дочкою своїм рябим конем повезли на поле гній (С. Чорнобривець);

// у знач. ім. ряби́й, бо́го, ч.; ряба́, боїї, ж.; рябе́, бо́го, с.; рябі́, би́х, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення.

Рябі [воли] забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий (М. Стельмах);

– Іване, – гукнув дід, – ану гайни, за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала!.. (Є. Гуцало).

2. Покритий шрамами від віспи або ластовинням.

Високий, рябий, з шрамом на лівій скроні, Мечелар своїм виглядом наганяв страх на батраків (В. Винниченко);

// У якого віспувате або ластовинчате обличчя.

Я ряба родилася. Чорнявому судилася (П. Чубинський);

// у знач. ім. ряби́й, бо́го, ч.; ряба́, бо́ї, ж.; рябе́, бо́го, с. Віспувата або ластовинчата людина.

3. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню).

◇ Ка́зка про бі́лого (соло́м'яного, рябо́го) бичка́ див. ка́зка;

Обо́є рябо́є див. обо́є;

(1) Рябо́ї коби́ли сон (д) див. сон¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

рябий

Значення в інших словниках