рябий

РЯБИ́Й, а́, е́.

1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні.

— Ось тобі! — крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (Н. —Лев., II, 1956, 359);

Позаду залишилися широкі херсонські степи, зелені баштани, усіяні рябими, смугастими кавунами (Цюпа, Україна.., 1960, 224);

// Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий.

Пакунок був старанно замотаний у рябе полотнище (Кучер, Зол. руки, 1948, 219);

[Пронашка:] Галстук варто було б рябіший надіти, а то черевики блищать.., а галстук — пропадає (Мик., І, 1957, 205);

// Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин).

Як я була у батенька, то я не робила, Рябу гуску на мотузку до води водила (Коломийки, 1969, 294);

Устина Гординська з дочкою своїм рябим конем повезли на поле гній (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8);

// у знач. ім. ряби́й, бо́го, ч.; ряба́, бо́ї, ж.; рябе, бо́го, с.; рябі́, би́х, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення.

Рябі [воли] забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий (Стельмах, І, 1962, 568);

— Іване,— гукнув дід,— ану гайни, за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала!.. (Гуц., З горіха.., 1967, 103).

◊ Сон рябо́ї коби́ли див. коби́ла.

2. Покритий шрамами від віспи або ластовинням.

Нам відчиняє двері огрядна жінка років сорока, з веселим, рябим обличчям (Горький, Опов., перекл. Хуто-ряна, 1948, 275);

// У якого віспувате або ластовинчате обличчя.

Я ряба родилася. Чорнявому судилася (Чуб., V, 1874, 604);

Високий, рябий, з шрамом на лівій скроні, Мечелар своїм виглядом наганяв страх на батраків (Чаб., Балкан. весна, 1960, 30);

// у знач. ім. ряби́й, бо́го, ч.; ряба́, бої, ж.; рябе́, бо́го, с. Віспувата або ластовинчата людина.

Обо́є рябо́є див. обо́є.

3. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рябий — ряби́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рябий — Плямистий; (- тканину) СТРОКАТИЙ, г. красий; (птах) зозулястий; (на виду) дзюбатий, віспуватий, таранкуватий, ластовинчатий; (смугастий) перістий; (- воду) брижуватий; рябенький. Словник синонімів Караванського
  3. рябий — I веснянкуватий, дзюба (рябий од віспи), дзюбастий (т.с.), дзюбатий, довба, кеша (рябий віл), кешелистий, кешель, кишелистий, кишель, конопатий, коноплястий, корчолуватий, краперчастий (позначений крапом), крапчастий, крапчистий, ластатий... Словник синонімів Вусика
  4. рябий — -а, -е. 1》 Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що вирізняються на основному фоні. || Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рябий — Дзюба, дзюбатий, дзюбаний, зозулястий, зозулястенький, піганистий, строкатий, таранкуватий, див. віспований Словник чужослів Павло Штепа
  6. рябий — РЯБИ́Й, а́, е́. 1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. – Ось тобі! – крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (І. Словник української мови у 20 томах
  7. рябий — Рябий віспи не боїться. Хто потерпів від лиха, той вже не боїться його. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. рябий — ка́зка про бі́лого (соло́м’яного, рябо́го) бичка́. Що-небудь вигадане, надумане, нереальне. Артем надавав великої ваги в розвитку всесвітньої революції технічному винаходові. ..Чмир називав це казкою про білого бичка (О. Фразеологічний словник української мови
  9. рябий — ВЕСНЯНКУВА́ТИЙ (укритий веснянками; який має веснянки), ЛАСТОВИ́НЧАТИЙ, РЯБИ́Й, ПЛЯМИ́СТИЙ, ЛАСТА́ТИЙ розм., РУДИ́Й розм. рідше, КОНОПЛЯ́СТИЙ діал., ПІГА́НИСТИЙ діал. Над'їхав з морозивом у візочку хлопець.. Словник синонімів української мови
  10. рябий — Ряби́й, -ба́, -бе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)