рябий
ВЕСНЯНКУВА́ТИЙ (укритий веснянками; який має веснянки), ЛАСТОВИ́НЧАТИЙ, РЯБИ́Й, ПЛЯМИ́СТИЙ, ЛАСТА́ТИЙ розм., РУДИ́Й розм. рідше, КОНОПЛЯ́СТИЙ діал., ПІГА́НИСТИЙ діал. Над'їхав з морозивом у візочку хлопець.. з веснянкуватим носом (Ірина Вільде); У парку на сонечку сидів у халаті засмаглий веснянкуватий Свиридон (Ю. Яновський); Ластовинчате обличчя; Ластовинчата дівчина; Я ряба родилася, Чорнявому судилася (П. Чубинський); Закам'яніле, плямисте обличчя ожило, наллялося кров'ю, і Преображенський пройшов до вікна (І. Ле); Руде обличчя масно світилося (В. Кучер); Такий коноплястий із себе (Словник Б. Грінченка); Се був високий, рудий (чоловік).. з недобрим виразом на піганистім лиці (І. Франко).
ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Гуцало); Вона, повіспована, не зманить чоловіка, а борщ добре вміє варити (І. Ле); Та й радів же рябий парубок! Обнімав усіх (Марко Вовчок); Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (М. Коцюбинський); Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Панас Мирний); За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям (М. Коцюбинський).
РЯБИ́Й (про масть тварин, оперення птахів — із плямами іншого кольору, відтінку), ПЕРІ́СТИЙ, ПЕРИ́СТИЙ, ПЛЯМИ́СТИЙ, СТРОКА́ТИЙ, ПІГА́НИСТИЙ діал., КРА́СИЙ діал.; МУ́РИЙ, МУРУ́ГИЙ розм. (темно-сірий із плямами); ПІСТРЯ́ВИЙ, ЗОЗУЛЯ́СТИЙ (про птахів). Опріч рябої корови, було ще два перістих підсвинка (М. Коцюбинський); — Тепер худоба сама периста — тірольська, а давно була сама біла (В. Стефаник); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя (Л. Первомайський); — Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Марко Вовчок); У бричці на ресорах, тягненій парою бистрих піганистих коней, їхав Леон Гаммершляг (І. Франко); Надибав по дорозі красу корову (Лесь Мартович); Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (А. Головко); А ти, коте муругий, Прийди до нас удруге (пісня); Пташку я посадив на гілці, — Крила — піренько пістряве (А. Кримський); На дворі зозуляста квочка.. водила шестеро курчат (М. Коцюбинський). — Пор. 1. строка́тий.
СТРОКА́ТИЙ (укритий, розписаний різнобарвними смугами, плямами тощо, забарвлений у різні кольори), ПІСТРЯ́ВИЙ, РІЗНОБА́РВНИЙ, ЦЯТКО́ВАНИЙ, ПОКРА́ПЛЕНИЙ, ТАРКА́ТИЙ рідше, СОРОКА́ТИЙ діал.; СЕМЕНА́СТИЙ розм., СЕМЕНИ́СТИЙ розм. (з темними дрібними цяточками). Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (О. Копиленко); Ця пістрява червоно-синя мазанина надавала світлиці веселенький вигляд (І. Нечуй-Левицький); Алі йде і співає про саксаул і про тушканчика, про жука і цяткованого геккона з жовтогарячими плямами (О. Донченко); З-посеред закрутів його (удава) сорокатого, блискучого тіла видко голову бідної жертви (І. Франко). — Пор. 1. ряби́й.
Значення в інших словниках
- рябий — ряби́й прикметник Орфографічний словник української мови
- рябий — Плямистий; (- тканину) СТРОКАТИЙ, г. красий; (птах) зозулястий; (на виду) дзюбатий, віспуватий, таранкуватий, ластовинчатий; (смугастий) перістий; (- воду) брижуватий; рябенький. Словник синонімів Караванського
- рябий — I веснянкуватий, дзюба (рябий од віспи), дзюбастий (т.с.), дзюбатий, довба, кеша (рябий віл), кешелистий, кешель, кишелистий, кишель, конопатий, коноплястий, корчолуватий, краперчастий (позначений крапом), крапчастий, крапчистий, ластатий... Словник синонімів Вусика
- рябий — -а, -е. 1》 Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що вирізняються на основному фоні. || Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рябий — Дзюба, дзюбатий, дзюбаний, зозулястий, зозулястенький, піганистий, строкатий, таранкуватий, див. віспований Словник чужослів Павло Штепа
- рябий — РЯБИ́Й, а́, е́. 1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. – Ось тобі! – крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (І. Словник української мови у 20 томах
- рябий — Рябий віспи не боїться. Хто потерпів від лиха, той вже не боїться його. Приповідки або українсько-народня філософія
- рябий — ка́зка про бі́лого (соло́м’яного, рябо́го) бичка́. Що-небудь вигадане, надумане, нереальне. Артем надавав великої ваги в розвитку всесвітньої революції технічному винаходові. ..Чмир називав це казкою про білого бичка (О. Фразеологічний словник української мови
- рябий — Ряби́й, -ба́, -бе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рябий — РЯБИ́Й, а́, е́. 1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. — Ось тобі! — крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (Н. —Лев. Словник української мови в 11 томах