рятувати

РЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що.

Усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування.

Маріора раз у раз зривалась з постелі, щоб бігти на виноградник – рятувати кущі (М. Коцюбинський);

Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! Краще, ніж убивати! (О. Гончар);

// Визволяти кого-, що-небудь із біди, з неволі і т. ін.

[Лицар:] Кажи мені по-людськи, що тобі від мене треба. Нащо рятувала мене з темниці? (Леся Українка);

І радісно, приємно відчувати, що й ти її, цю землю, рятував, коли тебе на бій Вітчизна-мати покликала у полум'я заграв (І. Гончаренко);

Азат заспівав старовинну тягучу пісню про жигіта [джигіта] і його коня, який рятує хазяїна від погоні (З. Тулуб);

// Оберігати, укривати кого-небудь від чогось шкідливого, небажаного, небезпечного і т. ін.

Вишка не рятує від задухи. Млосним чадом повисла спека. Горло пересихає (О. Донченко);

Герметична кабіна з нагнітаючим вентилятором рятує водія від оглушливого брязкоту гусениць, від чаду й літньої спеки (з наук. літ.);

// наказ. сп. ряту́йте. Уживається як волання, заклик негайно прийти на допомогу, захистити в біді, від небезпеки і т. ін.

– Матінко! рятуйте, – верещав пронизуватий жіночий голос, покриваючи шум боротьби (М. Коцюбинський).

◇ (1) Рятува́ти [грі́шну] ду́шу перев. чию – за християнським віровченням – допомагати кому-небудь позбуватися гріхів або самому більше не чинити їх, щоб звільнятися від вічних мук після смерті.

[Єпископ:] Не всі слова однакові, мій брате, Слова Господні більш рятують душу, ніж людські всі діла (Леся Українка);

Умерла п'яна на вулиці, і коли чорт прийшов по її душу, йому заступив дорогу янгол з мечем і сказав: “Відступися, нечистий! Ця людина життям своїм рятувала грішну душу від загибелі” (У. Самчук);

– А я й не називався ніколи добрим, – озвався Святоша. – Що мені до людей, коли душу рятувати треба? Свою душу (Валерій Шевчук);

(2) Рятува́ти свою́ шку́ру, зневажл. – оберігати лише своє життя, дбати про власне благополуччя, уникаючи смерті, небезпеки, неприємностей, що загрожують багатьом.

Зрозумів візир, що треба рятувати свою шкуру, і кинувся нам навздогін, але знов йому не пощастило (З. Тулуб);

–А де ж ти поділася? – винувато мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, як гукала йому вслід Наталка. – А то ви не чули? Свою шкуру мерщій рятувати, мене там хай хоч і бомбою рознесе (О. Гончар);

(3) Рятува́ти (урято́вувати) / урятува́ти стано́вище – знаходити або допомагати знайти вихід із складної ситуації.

Він бачив, що коли справа дійде до бою, півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту. Але треба було рятувати становище (З. Тулуб);

Єдине, що могло урятувати становище, – се ентузіазм. Щоб скрикнули легені, щоб вдарили топірцями – о! .. Тоді б підняв голову Марусяк! (Г. Хоткевич);

(4) Ряту́йте (ряту́й) мою́ ду́шу – уживається як заклик, прохання про допомогу, захист перед загрозою смертельної небезпеки.

– Онде вже їдуть! А, рятуйте мою душу... Справді, кілька машин під'їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко);

Скупий титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: – Рятуй мою душу, Трохиме .. Сто карбованців дам (М. Стельмах).