рятувати

ВИЗВОЛЯ́ТИ (очищати захоплену ворогом територію від противника), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РЯТУВА́ТИ рідко; ВІДВОЙО́ВУВАТИ (воюючи). — Док.: ви́зволити, звільни́ти, відвоюва́ти. — Бийте ката, мої ви орлята,.. Україну ідіть визволяти..! (В. Сосюра); Коли ми звільним Україну, тоді до тебе я прийду (В. Сосюра); Приємно відчувати, що й ти її, цю землю, рятував (О. Гончар); У багатовіковій боротьбі народи Піренейського півострова скинули арабське ярмо й відвоювали свою землю (з підручника).

ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.: ви́ручити, врятува́ти (урятува́ти), ви́рятувати, зарятува́ти, ви́зволити, ви́бавити, ви́плутати, ви́везти. Товариші душі в йому не чули. Коли ж лучалося яке лихо, вони завжди гуртом його виручали (Панас Мирний); В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); (Яків:) Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує (Черевань) й визволить (П. Куліш); Запорожці.. співали про те, як вони побратима з неволі урятували (М. Нагнибіда); Розмова з папою мала вибавити Євпраксію, визволити (П. Загребельний); Не раз виплутував (прокурор) грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); — Не раз тебе з біди вивозив (М. Стельмах).

РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВБЕРІГА́ТИ (УБЕРІГА́ТИ), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст. — Док.: ви́рятувати, врятува́ти (урятува́ти), порятува́ти, відрятува́ти, вберегти́ (уберегти́), укри́ти (вкри́ти), зарятува́ти, спасти́, обрятува́ти. — Моя розповідь.. буде розповіддю про те, як я тонув і як мене рятували (Ю. Яновський); (Яків:) Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Командир думає пекучу думку: як повідомити своїх, як урятувати загін? (О. Донченко); А як ти вбережеш отару від лютої вовчої зграї? (О. Донченко); — Хто укрив людей від муки, Де той сміливий богатир? (П. Воронько); Дай нам силу — вирвать руки Із обіймів їх (кайданів) цупких, Зарятуй від скону-муки, Тхни огнем надій палких (П. Грабовський); В Збараж збіглись із сіл та містечок польські шляхтичі,.. спасаючи своє життя од загонів Кривоноса (І. Нечуй-Левицький); Її обрятували парубки та дівчата, вибігши на її крик та погасивши пожежу (Б. Грінченко).

РЯТУВА́ТИ (допомагати кому-небудь виходити з важкого, скрутного становища), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ПОМАГА́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ. — Док.: врятува́ти, ви́рятувати, врятува́ти (урятува́ти), помогти́, ви́плутати. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); Розумна жінка чоловіка з біди вирятує, а дурна ще втокмачить (приказка); Ой, спасибі ж тобі, Хмелю, й превелика шана, Що врятував Україну Від польського пана! (історична пісня); Не раз виплутував (прокурор) грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).

РЯТУ́ЙТЕ виг. (волання про допомогу, порятунок), ҐВАЛТ, ПРО́БІ, КАРАУ́Л. "Ґвалт! рятуйте! Хто в Бога вірує!" — кричить Надворі голос, що є сили (Т. Шевченко); (Анна:) Розбій! Розбій! Рятуйте! пробі! люди! (На крик її збігаються люди, вона падає) (Леся Українка); В шибку брязкнув дід Кузьма: — Караул! Труби нема! (С. Олійник).