скидати

СКИДА́ТИ, рідко ІСКИДА́ТИ, а́ю, а́єш і СКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., СКИ́НУТИ, рідко ІСКИ́НУТИ, ну, неш, док.

1. кого, що. Кидати кого-, що-небудь униз.

Чоловіки .. хапали снопи .. й скидали додолу (І. Нечуй-Левицький);

Він на гарбі стоїть, силос скидає, .. а старшокласниця його внизу (О. Гончар);

Кінь став цапки і затанцював на задніх ногах, намагаючись скинути вершника (З. Тулуб);

* Образно. Все хороше, світле, прогресивне, розумне, прекрасне, створене людством, не тільки не треба скидати з корабля сучасності, а навпаки, треба дбайливо вантажити на цей корабель (М. Рильський);

// Зіштовхувати, спихати кого-, що-небудь звідкись.

Ще двічі стрибав парубкові на груди сірий пес, і кожного разу він скидав його додолу... (О. Донченко);

– Скинь її [Мотрю] з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище (І. Нечуй-Левицький);

Замахується [Річард], щоб скинути статую з п'єдесталу, але опускає руки (Леся Українка);

// безос.

– Привезли мене до костоправа. Сіло на мою ногу чотири чоловіка .. Я кричала не своїм голосом.., а маслак тільки хрусь. Я й умерла. Людей так мов з мене скинуло. Всі полякались (Ганна Барвінок);

// Висаджувати кого-небудь або викидати щось із літака під час польоту.

Літаки прибували майже кожної ночі й скидали все потрібне для рейду (П. Воронько);

Кружляє літак, щось скидає на гать... (І. Нехода);

Вікторія розповіла, як їхню групу скинули в ворожий тил (А. Хижняк);

// розм. Вивантажувати на чиюсь вимогу речі (з поїзда і т. ін.).

Начальник станції теж дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (М. Коцюбинський);

// Різким рухом опускати, знімати (звичайно з плечей) яку-небудь ношу.

Алі скинув на пісок свою ношу (М. Коцюбинський);

Дійшовши до узлісся, Донько скидає з плеча мішок, сідає перепочити (О. Гончар);

Скинувши з плеча граблі, похитуючись, хлопець обережно переходить довгу .. кладку (М. Стельмах);

// Атакуючи, примушувати противника відступати (з висоти або з позицій, розташованих вище).

2. кого, перен. Позбавляти влади, усувати з посади кого-небудь.

[Казидорога:] Ту [тут] нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (І. Франко);

– Я людям служу... Мене люди вибрали, мене люди й скинуть! (Панас Мирний).

3. кого, що. Знімати з себе чи з кого-, чого-небудь щось одягнене, пов'язане тощо.

Гуртом сипнули школярі до класу і, стовпившись коло дверей, почали скидати свити, складаючи їх у купу (Б. Грінченко);

Скидає [Д. Жуан] маску і сідає коло Анни (Леся Українка);

Він часто скидав своє пенсне, протирав і знову чіпляв на ніс (Панас Мирний);

Суворовці виймають індивідуальні пакети, скидають з Олеся чоботи, накладають перев'язку (І. Багмут);

Баба скинула з плечей свій обрус, розкутала голову (І. Нечуй-Левицький);

Жінка не черевик: із ноги не скинеш (Номис);

Він скинув шапку й сів кінці столу, як бувало й батько (А. Головко);

* Образно. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати.., Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла (М. Коцюбинський);

Ліворуч і праворуч широкого плеса ясно-зеленим килимом стелився степ, що поволі починав оживати, скинувши з себе білу габу холодних снігів (С. Добровольський);

// Переставати носити якийсь одяг, якесь взуття тощо.

У неї є хромові чобітки, і вона їх не скидає ні взимку, ні влітку (О. Донченко);

Після війни ми скинули шинелі. Взялися знов до мирних наших справ (І. Нехода);

// Втрачати, позбуватися листя, вовни, пір'я тощо.

Поблякло все. І осокір, де круча, Скидає лист (О. Ющенко);

Красені-олені щороку скидають в цих травах свої гіллясті панти... (О. Гончар);

Племінні барани .. скинули з себе по 15,5 кілограма вовни кожен (з газ.);

// Очищатися, звільнятися від криги (про річку, море і т. ін.).

Вже немилосердно пече сонце, вже вітер рве й вихрить над льодами, вже потріскались, покололись вони, але Дніпро не може скинути крижаного покрову (С. Скляренко);

// перен. Звільнятися від чого-небудь, позбуватися чогось неприємного, тяжкого і т. ін.

Я певен нині, що всі муки скину, Що збережу завзяття до загину... (П. Грабовський);

// перен. Перемагати, долати якесь почуття, сон і т. ін.

Палає, весело горить багаття з бурелому, димок пахучий бадьорить, скидає з тіла втому (І. Гончаренко);

Скинувши всю попередню, може, аж занадто підкреслювану офіційність та холодну недоступність строгості, поглянув [слідчий] на Надійку (В. Козаченко).

4. кого, що. Підкидаючи, підхоплюючи різким рухом, поміщати на щось.

– А бий тебе сила божа! – думає Максим .. – Скидай ружжо [рушницю] на плече; скидай з плеча; .. одна тобі муштра... (Панас Мирний);

Хто запрягав коней, хто скидав на гарбу пусті мішки (Григорій Тютюнник);

Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Г. Епік);

Дмитрія і дружинників зв'язали і скинули поперед сідел (А. Хижняк);

// Різким рухом підносити, піднімати що-небудь.

Команда: “На весла!” Ми разом скидаємо руки (І. Муратов);

Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь (С. Васильченко);

// Різким рухом одягати що-небудь.

– Коли в волость треба, скажи .. Та вхопивши шапку, скинув [Чіпка] на плечі драну свитину, .. перший вийшов з хати... (Панас Мирний);

Григорій скинув на голову потерту військову кашкетку і мовчки пішов з хати (Г. Епік);

// перев. чим. Різко зводити вгору (брови, повіки і т. ін.).

Шухновський здивовано скинув надбрів'я. Промовчав (Ю. Збанацький);

– А я оце до тебе, Романе, за порадою... – А що там таке? – скинув догори бровами Роман (М. Коцюбинський);

Дівчина .. скинула довгими віями, що досі закривали її очі (В. Минко).

5. на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свою роботу, свої обов'язки і т. ін.

Сама [Кайдашиха] спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);

– Я знаю, – провадила ти, – з сього є один звичайний вихід: скинути все на “білих рабинь” (Леся Українка);

– Всю роботу хатню на мене скинула (М. Коцюбинський);

// Знімати з себе, перекладаючи на іншого, провину, відповідальність і т. ін.

Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський);

На достаток Плачинди позаздрила, – в злісній тузі скидає [Роман] вину на дівчину (М. Стельмах).

6. що. Звалювати, кидати що-небудь в одне місце.

Тугар Вовк і Максим, котрих Бурунда невідлучно провадив із собою, також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (І. Франко);

Готуючи Галю в дорогу, поквапливо й безладно скидаючи її одежки в баульчик, Варвара ще не до кінця була певна, що саме так треба (Л. Первомайський);

Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата (М. Коцюбинський);

// кому, для кого, розм. Збирати кошти для кого-небудь.

Парубки скидають Семенові гроші (М. Кропивницький).

7. кого, що і без дод. Передчасно народжувати; мати викидень.

Ударив [пастух] тільну корову, та й скинула теля (Л. Мартович);

– Як будуть питати: де діла дитину, кажи: скинула. Упала, мов, з горища та й скинула (Панас Мирний);

Протягом перших 3 місяців вагітності .. є небезпека скинути (з навч. літ.).

8. що. Відводити воду з якого-небудь водоймища.

Під час повені, коли скидають зайві води, все тут [на Дніпрогесі] реве лев'ячим ревом (О. Гончар);

Завдяки дренам можна швидко весною скинути води і прискорити сівбу на 10–15 днів (з наук. літ.);

// Спускати з промислових об'єктів у водоймища воду, яка була потрібна для виробництва.

В межах нашого міста заводи, фабрики, електростанції скидають у ріку теплі води (з газ.).

9. що. Зменшувати на певну кількість (плату, ціну, вагу, роки тощо).

З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки (Б. Грінченко);

Давид Мотузка поклав два мішки на ваги й дивиться. Ні, – фунт у фунт, “як в аптеці”, – знає Гнида, в кого можна [недоважити]; ще й за мішки сам нагадав і скинув шість фунтів (А. Головко);

– Тато зовсім підтоптався. “Якби мені, – каже, – скинути з десяток літ – пішов би по диплом у технікум” (М. Рудь).

10. тільки док., що, рідко. Те саме, що ви́пити 1.

Він, – коли скинув чарку-другу, – зараз до кого-небудь і залицяється (Панас Мирний).

11. тільки недок., на кого – що, рідко. Те саме, що скида́тися 4.

Обличчям він дуже скида на вас (Сл. Б. Грінченка).

Зніма́ти (скида́ти, здійма́ти) / зня́ти (ски́нути, здійня́ти) ша́пку (бриль, капелю́х і т. ін.) див. зніма́ти;

(1) Скида́ти (ски́дувати) / ски́нути го́лову (голово́ю) – швидко підводити голову.

Григорій Іванович свиснув. Тоді кінь зразу скинув голову, випростав шию і заіржав (Ю. Смолич);

По тому, як Джойс скинув головою, Гайсин зрозумів, що він не хотів, щоб його справжнє прізвище було назване (П. Панч);

Залєтаєв спочатку тільки притопував ногами, поводив плечима, загонисто скидував головою (В. Винниченко);

(2) Скида́ти / ски́нути гле́чика (го́рщика, го́рщичка і т. ін.), заст. – у народній медицині – ставити хворому на живіт попередньо підігрітий зсередини глечик, горщик і т. ін., що діє як банки.

Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю (М. Коцюбинський);

– Увійшла в хату, а вона, нещасна, на полу в'ється та криком кричить!.. Що ж тобі, – думаю, – робити! Скинула я горщичок... запарку заварила. Почала утихати моя молодиця... (Панас Мирний);

(3) Скида́ти / ски́нути гвинті́вку (рідше рушни́цю) на приці́л – наводити на ціль; прицілюватися.

Взвод солдатів став навпроти роздягнутих людей і скинув на приціл гвинтівки (Л. Дмитерко);

Остап уже подумав, а чи не довести шаблею, чия це земля, як побачив, що з десяток солдат, скидаючи рушниці, пхаються до нього (із журн.).

◇ Зніма́ти (здира́ти, скида́ти і т. ін.) / зня́ти (зде́рти, ски́нути і т. ін.) з оче́й полу́ду (лу́ду) див. зніма́ти;

Зня́ти (ски́нути) і (та) відда́ти / віддава́ти [оста́нню] соро́чку [з се́бе] див. зніма́ти;

(4) І о́ком не ски́нути чого, що – надзвичайно багато чого-небудь; не осягнути.

– Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю, ще й левада така здорова (І. Нечуй-Левицький);

Й о́ко не ски́не; Й о́ком не ски́нути див. о́ко¹;

Ки́дати (скида́ти) / ки́нути (ски́нути) в прі́рву див. ки́дати;

Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <�Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко> див. о́ко¹;

(5) Одни́м о́ком ски́нути – глянути на кого-, що-небудь мимохідь, ненароком.

– Хоч би собі хоч одним оком скинути! – скрикнув місяць і, наче дзиґа, на одному місці разів зо сто покрутився (Панас Мирний);

(6) Скида́ти (зніма́ти) / ски́нути (зня́ти) з рахівни́ці кого, що – переставати рахуватися з ким-, чим-небудь, не брати до уваги когось, щось;

(7) Скида́ти / ски́нути з плече́й що – позбуватися чогось.

– В тім-то й біда, Степане, що немолодий уже. А коли б так років хоч двадцять скинути з плечей – полетів би, не те, що побіг (М. Ю. Тарновський);

(8) Скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р – звільнятися від чого-небудь гнітючого, позбуватися чогось небажаного, відчуваючи полегкість.

Цілі століття злигоднів викарбували на ньому [роді] свої сліди. Як важко було йому скидати з плечей цей тягар (О. Довженко);

Єдина істота в світі спроможна погасить вогонь, що спалює його єство, скинути з грудей тягар, що не дає дихати (В. Речмедін);

Сів [Іван] писати повість. Треба ж було скинути з душі страшний тягар баченого (П. Колесник);

Я читаю в ваших втомлених очах жаль і бажання щирого каяття... ви прагнете через святу оповідь скинути тягар з серця, що стільки часу гнітить вас (Ірина Вільде);

(9) Скида́ти / ски́нути з раху́нку (раху́нків) кого, що – не брати кого-, що-небудь до уваги, не рахуватися з кимось, чимось;

(10) Скида́ти / ски́нути [з се́бе] ма́ску – показувати, виявляти свою справжню сутність; переставати прикидатися ким-небудь або яким-небудь.

Обставини примусили його скинути з себе маску, і всі побачили його справжнє обличчя, яке він приховував довгі роки, прикидаючися добрим і благородним (з газ.);

(11) Скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.) на кого – що і без дод. – дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не затримуючись довго.

Іван або Каленик скидали оком на його руки (М. Коцюбинський);

Жінки мали велику цікавість до Єльки, але .. з хапливою крадливістю скидали поглядами на цю високошию .. обраницю (О. Гончар);

– Мушу зачинити вікно, бо роботи не буде. – Бекеш лукаво скинув оком на Ровдича (Є. Куртяк);

– А скільки вас, – питає становий. – Та скільки ж? – обізвався передній, волосний писар, скинувши очима на купку товаришів-гласних (Панас Мирний);

– Але де вона [Маріора]? — скинув Замфір очима по винограднику (М. Коцюбинський);

Він з ненавистю скинув гострим зором усю світлицю (М. Стельмах);

Ски́нути оченя́тами.

Дівчина сміливо скинула на нього оченятами і, вихопивши з води жердину, пустотливо простягла на берег: – Хапай, служивий, бо втону! (О. Гончар);

Скида́ти / ски́нути о́чі (по́гляд).

Він скидає очі на струнку дівочу постать (Ю. Бедзик);

Уляна скинула на нього [Прокопа] сині здивовані очі (І. Микитенко);

У дверях стала висока дівчина, .. вклонилася мені низько, а очей на мене не скинула (Марко Вовчок);

Христя скинула на Горпину журливий погляд і задумалася (Панас Мирний);

(12) Скида́ти / ски́нути полу́ду з оче́й – починати сприймати що-небудь таким, яким воно є насправді.

Ой, скинь-бо з очей ти колишню полуду, Та праведно глянь, необачний (М. Старицький);

Варка мов стрепенулася: – Ти лікуєш німців? О Господи праведний!.. То ходи ж до нас у Севастополь та подивися, що вони, прокляті душі, роблять своїми бомбами. Прийди та подивися. Скинь полуду з очей (В. Кучер);

(13) Скида́ти / ски́нути тяга́р з плече́й – позбуватися чогось важкого, обтяжливих обов'язків, здійснювати важку справу, закінчувати важку роботу.

Певно, довго гнобила бідність його рід .. Як важко було скидати з плечей цей тягар (О. Довженко);

(14) Скида́ти / ски́нути ярмо́ (пу́та) [з се́бе (з ши́ї, з пліч)] – визволятися від залежності, здобувати волю.

Народи встають, скидають ярмо капіталу (В. Сосюра);

Утомлені своїм довічним рабством, вони [раби] гадають розірвать пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка);

Далеко десь од станцій, З зірками на чолі, Живуть в горах повстанці, – й до них зібрався Лі, Щоб відплатить за тата, за себе і за всіх, Хто ще ярмо прокляте не скинув з пліч своїх (В. Сосюра);

(15) Ски́нути з не́ба (з небе́с) на зе́млю кого – допомогти комусь звільнитися від ілюзій, тверезо сприйняти навколишню дійсність.

Відповів [гуцул] таке, що зразу скинуло мене з .. небес на землю (Г. Хоткевич);

(16) Ски́нути [своє́] о́ко на кого – що і без дод. – помітити кого-, що-небудь, звернути увагу на когось, щось; приглядатися до когось, чогось.

Що було там звіру та птиці усякої.. Ніхто не рушав їх таємного покою. Аж поки молодий Гамза не скинув свого ока (Панас Мирний);

(17) Скі́льки мо́жна було́ ски́нути о́ком (д) див. ки́дати;

(18) Скі́льки ски́нути о́ком (д) див. ки́дати;

(19) Як (мов, ні́би і т. ін.) пуд ваги́ ски́нути [з се́бе] – відчути велике полегшення.

Побанишся, попаришся, то наче пуд ваги з себе скинеш, наче на десять років помолодшаєш (І. Багмут);

(20) Як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й – відчути велике полегшення.

Висповідавшись, Кабанець ніби гору скинув з плечей. Ми з ним подружили по-справжньому (Ю. Збанацький);

Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (С. Чорнобривець);

Пан маршалок глубоко [глибоко] зітхає, немов скинув з плечей якийсь великий тягар, і звішує голову, мов підрізаний (І. Франко).

СКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що.

Звалити що-небудь в одне місце.

Скидай лати отам під хлівом (Сл. Б. Грінченка);

Здоровань-лісничий заставив скидати стояки на те саме місце, звідки вони були взяті (Григорій Тютюнник).