скидати

СКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. Звалити що-небудь в одне місце.

Скидай лати отам під хлівом (Сл. Гр.);

Здоровань-лісничий заставив скидати стояки на те саме місце, звідки вони були взяті (Тют., Вир, 1964, 92).

СКИДА́ТИ і рідко ІСКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИ́НУТИ, і рідко ІСКИ́НУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Кидати кого-, що-небудь униз.

Чоловіки.. хапали снопи.. й скидали додолу (Н.-Лев., II, 1956, 184);

Він на гарбі стоїть, силос скидає,.. а старшокласниця його внизу (Гончар, Тронка, 1963, 65);

Кінь став цапки і затанцював на задніх ногах, намагаючись скинути вершника (Тулуб, В степу.., 1964, 353);

*Образно. Ми твердо знаємо, цього вчить нас Ленін; що все хороше, світле, прогресивне, розумне, прекрасне, створене людством, не тільки не треба скидати з корабля сучасності, а навпаки, треба дбайливо вантажити на цей корабель (Рильський, Веч. розмови, 1962, 39);

// Зіштовхувати, спихати кого-, що-небудь звідкись.

Ще двічі стрибав парубкові на груди сірий пес, і кожного разу він скидав його додолу… (Донч., III, 1956, 51);

— Скинь її [Мотрю] з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище (Н.-Лев., II, 1956, 360);

Замахується [Річард], щоб скинути статую з п’єдесталу, але опускає руки (Л. Укр., III, 1952, 122);

// безос.

— Привезли мене до костоправа. Сіло на мою ногу чотири чоловіка.. Я кричала не своїм голосом.., а маслак тільки хрусь. Я й умерла. Людей так мов з мене скинуло. Всі полякались (Барв., Опов.., 1902, 223);

// Висаджувати кого-небудь або викидати щось із літака під час польоту.

Літаки прибували майже кожної ночі й скидали все потрібне для рейду (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 33);

Кружляє літак, щось скидає на гать… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 208);

Вікторія розповіла, як їхню групу скинули в ворожий тил (Хижняк, Тамара, 1959, 228);

// розм. Вивантажувати на чиюсь вимогу речі (з поїзда і т. ін.).

Начальник станції теж дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (Коцюб., III, 1956, 338);

// Різким рухом опускати, знімати (звичайно з плечей) яку-небудь ношу.

Алі скинув на пісок свою ношу (Коцюб., І, 1955, 390);

Дійшовши до узлісся, Донько скидає з плеча мішок, сідає перепочити (Гончар, II, 1959, 221);

Скинувши з плеча граблі, похитуючись, хлопець обережно переходить довгу.. кладку (Стельмах, II, 1962, 335);

// Атакуючи, примушувати противника відступати (з висоти або з позицій, розташованих вище).

За допомогою Червоної Армії змітаються армії добровольців генерала Денікіна. В Чорне море скидають його наступника барона Врангеля (Панч, На калин. мості, 1965, 77).

◊ Скида́ти (ски́нути) гле́чика (го́рщика і т. ін.), заст.— у народній медицині — ставити хворому на живіт попередньо підігрітий зсередини глечик, горщик і т. ін., що діє як банки ( див. ба́нка¹).

Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю (Коцюб., І, 1955, 300);

— Увійшла в хату, а вона, нещасна, на полу в’ється та криком кричить!.. Що ж тобі,— думаю,— робити! Скинула я горщичок… запарку заварила. Почала утихати моя молодиця… (Мирний, IV, 1955, 378);

Скида́ти (ски́нути) з плече́й (пліч) див. плече́;

Ски́нути з не́ба (небе́с) на зе́млю кого — допомогти комусь звільнитися від ілюзій, дійти до правильного розуміння реальної дійсності, тверезо сприймати навколишнє.

Відповів [гуцул] таке, що зразу скинуло мене з.. небес на землю (Хотк., II, 1966, 314).

2. перех., перен. Позбавляти влади, усувати з посади кого-небудь.

[Казидорога:] Ту [тут] нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (Фр., IX, 1952, 394);

Робітники скидали царську монархію, борючись за мир, за хліб і за свободу (Ленін, 31, 1973, 66);

— Я людям служу… Мене люди вибрали, мене люди й скинуть! (Мирний, I, 1949, 385);

Прийшла Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона скинула царя, вона принесла пригніченим волю (Тич., III, 1957, 68).

3. перех. Знімати з себе чи з кого-, чого-небудь щось одягнене, пов’язане тощо.

Гуртом сипнули школярі до класу і, стовпившись коло дверей, почали скидати свити, складаючи їх у купу (Гр., І, 1963, 243);

Скидає [Д. Жуан] маску і сідає коло Анни (Л. Укр., III, 1952, 359);

Він часто скидав своє пенсне, протирав і знову чіпляв на ніс (Мирний, III, 1954, 270);

Суворовці виймають індивідуальні пакети, скидають з Олеся чоботи, накладають перев’язку (Багмут, Щасл. день.., 1951, 143);

Баба скинула з плечей свій обрус, розкутала голову (Н.-Лев., II, 1956, 404);

Жінка не черевик: із ноги не скинеш (Номис, 1864, № 8852);

Він скинув шапку й сів кінці столу, як бувало й батько (Головко, II, 1957, 394);

*Образно. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати.., Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла (Коцюб., II, 1955, 26);

Ліворуч і праворуч широкого плеса ясно-зеленим килимом стелився степ, що поволі починав оживати, скинувши з себе білу габу холодних снігів (Добр., Очак. розмир, 1965, 213);

// Переставати носити якийсь одяг, якесь взуття тощо.

У неї є хромові чобітки, і вона їх не скидає ні взимку, ні влітку (Донч., II, 1956, 269);

Після війни ми скинули шинелі. Взялися знов до мирних наших справ (Нех., Дивлюсь.., 1949, 33);

// Втрачати, позбуватися листя, вовни, пір’я тощо.

Поблякло все. І осокір, де круча, Скидає лист (Ющ., Люди.., 1959, 201);

Красені-олені щороку скидають в цих травах свої гіллясті панти… (Гончар, Таврія, 1952, 263);

Племінні барани.. скинули з себе по 15,5 кілограма вовни кожен (Рад. Укр., 22.VII 1967, 2);

// Очищатися, звільнятися від криги (про річку, море і т. ін.).

Вже немилосердно пече сонце, вже вітер рве й вихрить над льодами, вже потріскались, покололись вони, але Дніпро не може скинути крижаного покрову (Скл., Святослав, 1959, 86);

// перен. Звільнятися від чого-небудь, позбуватися чогось неприємного, тяжкого і т. ін.

— На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей. Або, вірніше, він швидше скидає з себе цей вантаж, рішучіше звільняється від нього (Гончар, III, 1959, 283);

Я певен нині, що всі муки скину, Що збережу завзяття до загину… (Граб., І, 1959, 385);

// перен. Перемагати, долати якесь почуття, сон і т. ін.

Палає, весело горить багаття з бурелому, димок пахучий бадьорить, скидає з тіла втому (Гонч., Вибр., 1959, 280);

Скинувши всю попередню, може, аж занадто підкреслювану офіційність та холодну недоступність строгості, поглянув [слідчий] на Надійку (Коз., Листи.., 1967, 214).

◊ Скида́ти (ски́нути) з оче́й полу́ду див. полу́да;

Скида́ти (ски́нути) з раху́нку див. раху́нок;

Скида́ти [з се́бе] ма́ску див. ма́ска;

Скида́ти (ски́нути) па́ска див. па́сок;

Скида́ти (ски́нути) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.):

а) вітаючись з ким-небудь, знімати головний убір.

Карпо, підходячи, скидає шапку, здоровкається (Мирний, IV, 1955, 124);

З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями.. Чоловіки скидали зім’яті капелюхи, а жінки, всміхаючись, закликали пити молоко (Гончар, III, 1959, 91);

Кошовий і старшина скинули шапки і низько вклонилися запорожцям… (Довж., І, 1958, 232);

б) (перед ким, рідше перед чим і без додатка) виражати свою повагу до кого-, чого-небудь; складати шану комусь або чомусь, визнаючи великі заслуги, особливо цінуючи когось, щось.

— А як пособите мені зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене.. Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (Стельмах, II, 1962, 99);

Треба знайти для її [краси] вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя,.. то щоб перед картиною люди шапки скидали, ходили навшпиньках, говорили пошепки (Довж., III, 1960, 15);

Скида́ти (ски́нути) ярмо́ (гніт, пу́та і т. ін.) — звільнятися від залежності, здобувати волю.

Народи встають, скидають ярмо капіталу (Сос., І, 1957, 144);

Скинути всякий феодальний гніт, всяке гноблення націй, всякі привілеї одній з націй або одній з мов — безумовний обов’язок пролетаріату, як демократичної сили.. (Ленін, 24, 1972, 129);

Уклін народові, що скинув рабства пута (Рильський, III, 1961, 151);

Ски́нути і (та) відда́ти (одда́ти) [оста́нню] соро́чку [з се́бе] див. соро́чка.

4. перех. Підкидаючи, підхоплюючи різким рухом, поміщати на щось.

— А бий тебе сила божа! — думає Максим.. — Скидай ружжо [рушницю] на плече; скидай з плеча; .. одна тобі муштра… (Мирний, I, 1949, 222);

Хто запрягав коней, хто скидав на гарбу пусті мішки (Тют., Вир, 1964, 86);

Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Епік, Тв., 1958, 397);

Дмитрія і дружинників зв’язали і скинули поперед сідел (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237);

// Різким рухом підносити, піднімати що-небудь.

Команда: «На весла!» Ми разом скидаємо руки (Мур., Осінні сурми, 1964, 73);

Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь (Вас., II, 1959, 126);

// Різким рухом одягати що-небудь.

— Коли в волость треба, скажи.. Та вхопивши шапку, скинув [Чіпка] на плечі драну свитину,.. перший вийшов з хати… (Мирний, І, 1949, 291);

Григорій скинув на голову потерту військову кашкетку і мовчки пішов з хати (Епік, Тв., 1958, 66);

// перев. чим. Різко зводити вгору (брови, повіки і т. ін.).

Шухновський здивовано скинув надбрів’я. Промовчав (Збан., Малин. дзвін, 1958, 58);

— А я оце до тебе, Романе, за порадою… — А що там таке? — скинув догори бровами Роман (Коцюб., І, 1955, 105);

Дівчина.. скинула довгими віями, що досі закривали її очі (Минко, Ясні зорі, 1951, 6).

Скида́ти (ски́нути) на приці́л (гвинті́вку і т. ін.) див. приці́л.

◊ Й о́ком не ски́нути; Й о́ко не ски́не чого, що — всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору.

— Попроси собі в митрополита Вільшаницю, — парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев., III, 1956, 50);

Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Манж., Тв., 1955, 147);

Куди́ не скинь (ски́неш і т. ін.) о́ком див. о́ко¹;

Скида́ти (ски́нути) го́лову (голово́ю) — швидко підводити голову.

Григорій Іванович свиснув. Тоді кінь зразу скинув голову, випростав шию і заіржав (Смолич, Світанок.., 1953, 575);

По тому, як Джойс скинув головою, Гайсин зрозумів, що він не хотів, щоб його справжнє прізвище було назване (Панч, На калин. мості, 1965, 131);

Скида́ти (ски́нути) о́ком (очи́ма) див. о́ко¹;

Скида́ти (ски́нути) по́гляд див. по́гляд;

Скі́льки о́ком ски́неш див. о́ко¹.

5. перех., на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свою роботу, свої обов’язки і т. ін.

Сама [Кайдашиха] спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку (Н.-Лев., II, 1956, 329);

— Я знаю,— провадила ти,— з сього є один звичайний вихід: скинути все на «білих рабинь» (Л. Укр., III, 1952, 685);

— Всю роботу хатню на мене скинула (Коцюб., І, 1955, 264);

// Знімати з себе, перекладаючи на іншого, провину, відповідальність і т. ін.

Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (Коцюб., II, 1955, 96);

На достаток Плачинди позаздрила,— в злісній тузі скидає [Роман] вину на дівчину (Стельмах, Хліб.., 1959, 411).

6. перех. Звалювати, кидати що-небудь в одне місце.

Тугар Вовк і Максим, котрих Бурунда невідлучно провадив із собою, також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр., VI, 1951, 128);

Готуючи Галю в дорогу, поквапливо й безладно скидаючи її одежки в баульчик, Варвара ще не до кінця була певна, що саме так треба (Перв., Дикий мед, 1963, 99);

Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата (Коцюб., І, 1955, 260);

// кому, для кого, розм. Збирати кошти для кого-небудь.

Парубки скидають Семенові гроші (Кроп., І, 1958, 69).

7. перех. і без додатка. Передчасно народжувати; мати викидень.

Ударив [пастух] тільну корову, та й скинула теля (Март., Тв., 1954, 250);

— Як будуть питати: де діла дитину, кажи: скинула. Упала, мов, з горища та й скинула (Мирний, III, 1954, 170);

Протягом перших 3 місяців вагітності.. є небезпека скинути (Фіз. вихов.., 1954, 45).

8. перех. Відводити воду з якого-небудь водоймища.

Під час повені, коли скидають зайві води, все тут [на Дніпрогесі] реве лев’ячим ревом (Гончар, Людина.., 1960, 245);

Завдяки дренам можна швидко весною скинути води і прискорити сівбу на 10 — 15 днів (Хлібороб Укр., II, 1964, 13);

// Спускати з промислових об’єктів у водоймища воду, яка була потрібна для виробництва.

В межах нашого міста заводи, фабрики, електростанції скидають у ріку теплі води (Веч. Київ, 22.II 1964, 3).

9. перех. Зменшувати на певну кількість (плату, ціну, вагу, роки тощо).

З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки (Гр., І, 1963, 283);

Давид Мотузка поклав два мішки на ваги й дивиться. Ні,— фунт у фунт, «як в аптеці»,— знає Гнида, в кого можна [недоважити]; ще й за мішки сам нагадав і скинув шість фунтів (Головко, II, 1957, 30);

— Тато зовсім підтоптався. «Якби мені,— каже,— скинути з десяток літ — пішов би по диплом у технікум» (Рудь, Гомін.., 1959, 62).

10. тільки док., перех., рідко. Те саме, що ви́пити 1.

Він,— коли скинув чарку-другу,— зараз до кого-небудь і залицяється (Мирний, III, 1954, 87).

11. тільки недок., неперех., на кого — що, рідко. Те саме, що скида́тися 4.

Обличчям він дуже скида на вас (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скидати — Аю, -аєш, недок., скинути, -ну, -неш, док. 1. комп. Записувати інформацію на щось. Касети мені ніхто не приніс, тому я скинув матеріали на ту, яка була напохваті (ПіК), Завтра принесу з собою — просто всю роздруківку сюди скину (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  2. скидати — ски́дати дієслово доконаного виду скида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. скидати — Скида́ти, -да́ю, -єш сов. в. скинути, -ну, -неш, гл. 1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Черниг. у. Добич із коней скидайте. ЗОЮР. І. 32. 2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Убю та й на вишку скину. Словник української мови Грінченка
  4. скидати — (вділ) кидати, (кого) спихати, тручати, (з літака) викидати; (з поїзда, кого) зсаджувати, (що) вивантажувати; (з посади) виганяти, усувати, звільняти; (одяг) здіймати, знімати, стягати; (не одяг, із себе) схоплювати; (ярмо) звільнятися... Словник синонімів Караванського
  5. скидати — скида́ти: ◊ скида́ти лошаки́ вульг. блювати (ст)|| = вертати ◊ куфе́рки скида́ти → куферок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. скидати — Діждемося пори, що й панів скинемо з гори. Прийде час і не будемо більше працювати на панів. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. скидати — I скид`атиі рідко іскидати, -аю, -аєш, недок., скинути, і рідко іскинути, -ну, -неш, док. 1》 перех. Кидати кого-, що-небудь униз. || Зіштовхувати, спихати кого-, що-небудь звідкись. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. скидати — (зштовхувати вниз) штовхати, спихати, (що-небудь велике, часто в горизонтальне положення) валити, (одяг, взуття) стягати, знімати. Словник синонімів Полюги
  9. скидати — СКИДА́ТИ, рідко ІСКИДА́ТИ, а́ю, а́єш і СКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., СКИ́НУТИ, рідко ІСКИ́НУТИ, ну, неш, док. 1. кого, що. Кидати кого-, що-небудь униз. Чоловіки .. хапали снопи .. й скидали додолу (І. Нечуй-Левицький); Він на гарбі стоїть, силос скидає, . Словник української мови у 20 томах
  10. скидати — див. валяти; кидати; увільняти Словник синонімів Вусика
  11. скидати — скида́ти (здійма́ти) / ски́нути (здійня́ти) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.) перед ким, рідше перед чим і без додатка. Виявляти свою повагу до когось, цінувати когось, щось. Записую школярів, а батьки їх утаюють від мене. Фразеологічний словник української мови
  12. скидати — ПЕРЕКЛАДА́ТИ на кого-що (змушувати кого-небудь брати на себе якісь обов'язки, завдання, відповідальність за їх виконання тощо); СКЛАДА́ТИ (ІСКЛАДА́ТИ) розм., СКИДА́ТИ (ІСКИДА́ТИ) розм., СПИХА́ТИ фам. Словник синонімів української мови
  13. скидати — Скида́ти, -да́ю, -да́єш, -да́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)