слугувати

СЛУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Бути слугою (у 1 знач.), прислугою у кого-небудь.

Він слугував у сього пана (Сл. Б. Грінченка);

Осе вже другий рік у мене слугує [Параска] і – спасибі їй – і слухняна, і робоча, і порядку держиться (Панас Мирний);

Пішов [Тарас] до школи прохатися разом і за школяра, і за діда-сторожа, який мав слугувати і школярам і їх учителеві-дякові (С. Васильченко);

// кому і без дод. Прислужувати за столом.

Гостям мала слугувати сама панна Броніслава (Я. Качура).

2. кому і без дод. Прислуговувати за столом.

Гостям мала слугувати сама панна Броніфслава (Я. Качура).

3. кому. Бути на службі у кого-небудь.

Чесно і щиро слугувала [Мелашка] підстаростисі Мотроні, яку любила, як сестру, і поважала, як матір (Іван Ле);

Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик);

// Виконувати певні обов'язки при кому-небудь.

Наливайко зустрів одне знайоме обличчя вояка .. Слугуючи воєводі збройно, доводиться .. зустрічатися з усякими людьми (Іван Ле).

4. Виконувати чиїсь бажання, волю, догоджати кому-небудь.

– Пане поручнику, ви знаєте, що сьогодні жіночий день? Мусите нам слугувати! (П. Панч);

Муза на кухні свариться з сусідками. Я через поріг – сусідки зі скаргами до мене. Бачив, що часто винною буває дружина, бо ні з ким не рахувалася, вважала, що всі повинні слугувати їй (А. Хорунжий);

// Виконувати певні обов'язки при кому-небудь.

Наливайко зустрів одне знайоме обличчя вояка .. Слугуючи воєводі збройно, доводиться .. зустрічатися з усякими людьми (Іван Ле).

5. чим і без дод. Бути корисним кому-, чому-небудь, працювати в ім'я когось, чогось.

У дні погоди і негоди Ти весь – одна незламна рать. Ти силу дав мені, народе, Тобі піснями слугувать! (М. Рильський);

// кому, перен. Впливати, діяти якимсь чином на кого-, що-небудь.

Чи то йому доля не слугувала, чи то його ще час не настав? Він не ганявся за наживою (Панас Мирний);

Не слава гетьмана, вояки, а молодість йому тоді слугувала (Іван Ле).

6. кому і без дод. Виконувати своє призначення, свою роль.

Низькорослі кошлаті алтайські коники, невибагливі на корм, легкі і невтомні, тюпали й тюпали дні і ночі, підіймаючись на найкрутіші кряжі, скрізь вірно слугуючи бійцеві (О. Гончар);

В цю пору прекрасно слугували шляхи в українських степах (Іван Ле);

// у сполуч. зі сл. відмовлятися. Переставати діяти (про частини тіла, органи людини).

Рука відмовляється слугувати;

// за що, чим. Використовуватися для чого-небудь.

Засилаю до Вас невеличку віршу, що разом буде слугувати і за автограф для ювілейного числа “Свободи” (Панас Мирний);

В 1834 році на острові Мадагаскар один французький мандрівник знайшов половину величезної яєчної шкаралупи. Для тубільців вона слугувала блюдом (з наук.-попул. літ.).