слугувати

СЛУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Бути слугою (у 1 знач.), прислугою у кого-небудь.

Він слугував у сього пана (Сл. Гр.);

Осе вже другий рік у мене слугує [Параска] і — спасибі їй — і слухняна, і робоча, і порядку держиться (Мирний, IV, 1955, 356);

Пішов [Тарас] до школи прохатися разом і за школяра, і за діда-сторожа, який мав слугувати і школярам і їх учителеві-дякові (Вас., II, 1959, 365);

// кому і без додатка. Прислужувати за столом.

Гостям мала слугувати сама панна Броніслава (Кач., II, 1958, 448).

2. кому. Бути на службі у кого-небудь.

Чесно і щиро слугувала [Мелашка] підстаростисі Мотроні, яку любила, як сестру, і поважала, як матір (Ле, Хмельницький, І, 1957, 114);

Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 148);

// Виконувати чиїсь бажання, волю, догоджати кому-небудь.

— Пане поручнику, ви знаєте, що сьогодні жіночий день? Мусите нам слугувати! (Панч, На калин. мості, 1965, 61);

Муза на кухні свариться з сусідками. Я через поріг — сусідки зі скаргами до мене. Бачив, що часто винною буває дружина, бо ні з ким не рахувалася, вважала, що всі повинні слугувати їй (Хор., Ковила, 1960, 20);

// Виконувати певні обов’язки при кому-небудь.

Наливайко зустрів одне знайоме обличчя вояка.. Слугуючи воєводі збройно, доводиться.. зустрічатися з усякими людьми (Ле, Наливайко, 1957, 60).

3. чим і без додатка. Бути корисним кому-, чому-небудь, працювати в ім’я когось, чогось.

Закінчимо ж наш щирий від серця привіт пожаданням Вам довгих та щасних літ на користь рідному краєві, якому Ви так щиро та непохибно слугували до сього (Мирний, V, 1955, 373);

У дні погоди і негоди Ти весь — одна незламна рать. Ти силу дав мені, народе, Тобі піснями слугувать! (Рильський, III, 1961, 244);

І сьогодні великий вірменський поет [О. Туманян] своєю творчістю слугує благородній справі дружби між народами (Вітч., 2, 1969, 183);

// перен. Впливати, діяти якимсь чином на кого-, що-небудь.

Чи то йому доля не слугувала, чи то його ще час не настав? Він не ганявся за наживою (Мирний, III, 1954, 187);

Не слава гетьмана, вояки, а молодість йому тоді слугувала (Ле, Україна, 1940, 141).

4. кому і без додатка. Виконувати своє призначення, свою роль.

Низькорослі кошлаті алтайські коники, невибагливі на корм, легкі і невтомні, тюпали й тюпали дні і ночі, підіймаючись на найкрутіші кряжі, скрізь вірно слугуючи бійцеві (Гончар, III, 1959, 89);

В цю пору прекрасно слугували шляхи в українських степах (Ле, Україна, 1940, 391);

// у сполуч. із сл. відмовлятися. Переставати діяти (про частини тіла, органи людини).

Тіло їй боляче занило,.. і ноги ще дужче обважніли, поклякли, ладні кожної хвилини зламатися в колінах і одмовитися слугувати надалі (Епік., Тв., 1958, 432);

Рука нащупує затвор, але плече відмовляється слугувати — кров б’є цівкою (Логв., Давні рани, 1961, 37);

// за що, чим. Використовуватися для чого-небудь.

Засилаю до Вас невеличку віршу, що разом буде слугувати і за автограф для ювілейного числа «Свободи» (Мирний, V, 1955, 414);

Не дивно, як під час наїздів бойових, Що їх мій рідний край зазнав колись чимало, За стратегічний пункт коноплі слугували. Звичайно сіють їх до самої стіни. А з боку тильного яріє хміль.. І хитрі засідки в гущавині ховає (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 199);

В 1834 році на острові Мадагаскар один французький мандрівник знайшов половину величезної яєчної шкаралупи. Для тубільців вона слугувала блюдом (Знання.., 5, 1966, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слугувати — див. допомагати Словник синонімів Вусика
  2. слугувати — слугува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. слугувати — Бути слугою, служити; (за столом) прислужувати; (збройно, кому) підпорядковуватися; (чим) прислужуватися; П. сприяти; (за що) правити, СЛУЖИТИ. Словник синонімів Караванського
  4. слугувати — СЛУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бути слугою (у 1 знач.), прислугою у кого-небудь. Він слугував у сього пана (Сл. Б. Грінченка); Осе вже другий рік у мене слугує [Параска] і – спасибі їй – і слухняна, і робоча, і порядку держиться (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. слугувати — Слугувати, -гую, -єш гл. Служить, быть слугой. Чи одному ви пану слугували? АД. І. 112. Він слугував у сього пана. Лебед. у. Словник української мови Грінченка
  6. слугувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бути слугою (у 1 знач.), прислугою у кого-небудь. || кому і без додатка. Прислужувати за столом. 2》 кому. Бути на службі у кого-небудь. || Виконувати чиїсь бажання, волю, догоджати кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. слугувати — ПРИЗНАЧА́ТИСЯ для чого (виконувати певне призначення, функцію), СЛУЖИ́ТИ для чого, чим, СЛУГУВА́ТИ для чого, чим, ПРА́ВИТИ за що, чим, НАЗНАЧА́ТИСЯ заст.; ВІДВО́ДИТИСЯ також кому (перев. для користування). Словник синонімів української мови
  8. слугувати — Слугува́ти, -гу́ю, -гу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)